ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Чи замислювались ви над тим, якими конкретними речами чи явищами можна виразити українську культуру? Те, що спаде вам на думку після цього запитання, називається символами. Вони формуються у нашій свідомості не тільки під впливом історичних подій, потрясінь та нашої ментальності. Вони залежать і від особистого життєвого досвіду кожної окремої людини. Тому стосуються як чогось величного, що впливає на хід історії і життя цілих поколінь, так і прозаїчних буденних речей, з якими стикаємось повсякчас. Маленькі дрібниці – також символи нашої спільної культури.
Я пропоную ознайомитись з символами, які у мене тісно асоціюються з українською культурою. Ви побачите і глобальні, широкі за своєю суттю речі, і дуже прості. Порівняйте, можливо, щось із цього списку і у вашій свідомості невідривно пов’язане з Україною.
Революції, повстання, війни. Шкільні уроки української літератури та історії України, міцно вкоренили у моїй свідомості образ цілої культури, на яку сильно вплинули завоювання та втілення імперських амбіцій сусідніх країн-загарбників. На її території прокотились великі війни та численні невеликі кровопролитні повстання. Школярі не знають жодного українського твору, в якому б не описували страждання українського народу. Часом серед нас, школярів, це доходило до жартів: здавалось, що українські письменники не могли писати ні про що інше. Але, направду, це не так вже й смішно, коли навіть часи незалежності змушують тебе асоціювати власну країну з революціями і змінами (далеко не завжди на краще).
Прорив. В науці, в мистецтві, в спорті. Ми зараз не завжди ми знаємо своїх справжніх героїв, які здійснюють неймовірні відкриття, створюють шедеври, виборюють перемоги. Незважаючи на це, сьогодні одним із символом нашої культури для мене є саме гордість за тих людей, які здійснюють прорив, які отримують золоту медаль під гімн України ( гімн – це теж символ, але не будьмо банальними). Саме в такі моменти ти ніби стоїш поряд з цією людиною і відчуваєш себе частиною великого народу, який зданий на великі речі.
Всюдисущість. Це чорно-білий символ. З попереднім пунктом тісно пов’язаний той факт, що українці досягають висот у багатьох галузях, ми маємо потужні діаспори не в одній країні світу, і є великий шанс зустріти рідну душу у будь-якій точці світу. Проте важко не помітити, що жодна новина про масову аварію, катастрофу, природний катаклізм не обходиться без українців. Як у заставці одного старого відомого українського шоу «Файна Юкрайна»: «Добре там, де нас немає. Але ми усюди».
Свята. Зізнаймося, українці неймовірно люблять святкувати. При погляді на календар банальна і стереотипна асоціація українців з горілкою і салом видається не такою вже й банальною. Враження таке, ніби ми розділяємо роки не на квартали, а на святкові дні. Чого лише варті вислови з якими ми переносимо справи «давай після травневих» або «ну вже після новорічних свят..». Ніби українці живуть в очікуванні, живуть від свята до свята. Саме це і є символом культури – звичка жити не зараз, а десь потім, у майбутньому, відтягуючи виплескування радості на чергове свято.
Укрзалізниця. Уособлення багатьох якостей українців. Твої сусіди доброзичливі і водночас – нічого не знають про особисті кордони. Твій провідник з підприємницькою жилкою заробляє на незаконному продажу пива. З українською зухвалістю він же змушує тебе виконувати його роботу та збирати постіль. Твої вагони – пам’ятник країні, яку не ти будував і не ти розвалив, але за якою ностальгує добра половина твоєї держави. Ти сам вмієш спокійно спати у практично спартанських умовах, та ще й платити за це, закриваючи очі на українську халатність і її породження: брудні діряві вікна і тарганів. Якщо така звична річ містить у собі стільки виявів нашої ментальності, чи не можна її вважати одним із унікальних символів культури?
Море. Це з особистого людини, яка народилась біля моря. Це також один із символів моєї культури, тієї, в якій я народилась. На Півдні України знають 1000 і один спосіб приготування риби, ніколи не йдуть на пляж в обід і не згорають, і п’ють третій тост за «тих хто в морі», а не «за любов». Попри мою любов до рідного краю, море в Україні – це ще й поганий сервіс за великі гроші. І це ще один символ нашої народної культури: свербляче бажання продавати пострадянське нахабне обслуговування та дешеве житло за ціною турецького all inclusive в готелях.
Вам може здатись, що в моєму списку набагато більше поганого, аніж хорошого. Проте майже у кожному пункті є дві сторони одного символу. Одне й те ж саме явище парадоксально викликає у тобі бажання сварити всіх і водночас – щемливе тепле відчуття рідного повітря.
Підготувала Ірина Продан