Юрій Журавель: «Музиканту треба розуміти, де і для кого ти граєш»

Шалена спека, гучна музика і тисячі людей – таким був цьогорічний фестиваль «Бандерштат». Крім музики можна було послухати лекції цікавих людей. Після однієї з таких лекцій нам вдалося поспілкуватися з лідером гурту “ОТ Vinta”, художником, сподвижником української минувщини Юрієм Журавлем.

Як вам фестиваль?

Бандерштат мені подобався завжди.

А щодо безалкогольного формату?

Коли ти рок-музику сприймаєш на тверезу голову це набагато-набагато краще. Якщо ти п’яний або накурений, то тобі подобатиметься й галіма попса, а щоб відрізнити нормальну музику від несмаку треба бути про здоровому глузді. Я таку практику підтримую. Це дуже круто.

Чи подобається цьогорічний склад гуртів Бандерштату?

Можливо, підете когось слухати? Відверто кажучи, я навіть толком не дивився на склад гуртів. Вже декілька раз переконувався, що іноді ти ходиш по фестивалях, підходиш на малі непримітні сцени і відкриваєш для себе не обов’язково нові гурти, а хоча б музичні ідеї, сміливі пісні, чудернацький саунд. І ти розумієш, що навіть на сцені з поганим звуком, під якою сидять п’ять-шість людей, може бути щось справді геніальне. Справжні невідшліфовані алмази можна побачити якраз на таких дійствах. Я дуже раджу всім музичним редакторам їздити на фестивалі, особливо на рок-фестивалі.

Як минає літо у гурту”OT Vinta”?

Цього року з гуртом “OT Vinta” були на чотирьох байкерських фестах,на близько шести рок-фестивалях. Виступаємо на замовлення, на відкритті відпочинкових комплексів, на різних корпоративних вечірках і це приємно. Приємно, що є люди, які цінують якісний рок-н-рол і не шкодують грошей для замовлення нормального музла.

Музикант чи художник. Ким відчуваєте себе більше?

Не відчуваю себе ні музикантом, ні художником. Я відчуваю себе творцем. Я досить давно про це думаю. Творець створив нас за своєю подобою і щоб людина по справжньому відчувала себе схожою хоч трошки на Бога треба робити щось добре. Одна з фраз, якою ми закінчили своє відео – це «мало не робити зло, треба робити добро».

Ви казали, що вам не подобається словосполучення «громадський діяч». Чому?

Чесно кажучи, їх так багато завелося. Я навіть пам’ятаю, що колись навіть в нас звичайна вахтерка, яка пропрацювала нас у гаражі, каже: «Юра, слухай, ти у нас там громадський діяч, дивись, там у нас біля гаража ходять якісь п’яні, піди-но їх порозганяй». Я шо працюю у вас там?! Але у будь-якому випадку активні люди мають бути, якщо вам щось не подобається, то треба гуртуватися проти алкоголіків, чи ще когось.

Політика і творчі люди. Це речі сумісні, на ваш погляд?

Мені здається, що творчі люди мають розбиратися в політиці, мають сформувати свою політичну позицію. Тому що дуже часто їх потім бездумно використовують навіть і на виборчих кампаніях. Музиканту треба розуміти, де і для кого ти граєш. Ми деколи припиняємо свої концерти, вимагаємо від організаторів прозорості. Іноді ти граєш, а за тобою з’являються незрозумілі банери, або перед вашим виступом виходять представники незрозумілих партій. Тобто якщо це зарання не обговорюється, то ми відмовляємось від концертів. Відверто скажу, що якщо беремо завдаток і нас не попереджають, що це якась політична акція, то ми просто розвертаємось і йдемо. Наша патріотична музика – дієва зброя, тому давати її якимось недоумкам не хочеться. З іншого боку мені не подобається, коли музиканти чи інші відомі люди лізуть в політику. Такі потуги якихось вакарчуків-зеленських мені геть не імпонують. Цим мають займатися нетворчі люди, тому що вищезгадані свій авторитет заробили не в політичній діяльності. Людина, яка може співати і творити музику, в політиці ніяка.

Ви їздите зараз виступати на Сході? Як сприймають там гурт?

Так. Чесно кажучи, сприймають по різному. Тоді розумієш, що роботи там непочатий край, що в свій час втрачено було дуже багато. Оці фестивалі треба було проводити ще 20 років тому. Я дуже добре пам’ятаю байкерські злети, на яких ми колись грали в Криму, Східній Україні. Ще тоді почали розуміти, що українська музика звідти зникає. Потім Крим анексують… На Сході по різному сприймає нас вата. Хтось плаче від щастя і радіє, бо навіть не вірили, що ми приїдемо. Буває таке, що коли інший гурт чекається, а ми прийшли просто морозива поїсти. Сіли біля якогось магазинчика, а двоє місцевих нецензурно висловлюються в нашу сторону, називають бандерівцями. Або підчас виступу до сцени хтось підходить горлає: «А па рускі нормальна спеть можеш?» .Такі прикрі випадки бувають навіть серед армії. У нас була акція «Гітара для солдата», коли гурт “OT Vinta” з усієї України збирав гітари. Потім ми їздили в зону АТО і ці гітари роздавали хлопцям, які вміють грати. І одного разу, це була наша четверта чи п’ята гітара, ми її віддаємо і солдат її бере і відразу починає: «Скарей би дембель. Пацани, дамой я так хачю». Ми кажемо, чи може щось таке українське патріотичне. Він відмахується. І тоді розумієш, що в українській армії роботи ще більше. Вона зараз трішки краща стала, але в будь-якому випадку зовсім не знає про історію та тактики наших перемог, про королів, гетьманів, князів. А це їм треба знати.

Тобто ваше ставлення до війни дещо змінилося?

Трохи змінилося. Зараз ми втрачаємо свої позиції. Я дуже добре знаю історію. Росія, зазвичай, в прямій війні не вигравала. Наші воїни в будь-якому випадку кращі. Як би багато не було ворогів, та ми кращі, сильніші і захищаємо саме свою землю. Але кацапи величезні професіонали в гнилій війні. Зараз нам здається, що ми стомилися, треба трохи відпочити. Мені не одноразово казали: «зачем ви паднімаєтє еті тєми в маршрутках? ну прозвучала там какаята руская песня… Зачем вот ета вот?» Російськомовний контент є і в нас на Західній Україні. Варто лише з радіо «Галичина» переключити на іншу хвилю і ти зразу чуєш якісь «Рукі вверх» чи «Ласковий май». Яким дивом вони досі потрапляють на радіо? Ну як можна такий відстій пускати? І молодь слухає все це лайно… От я їхав автобусом з Києва там телевізор і серіал, що називається «Атаман». Перша сцена: кабінет, мент сидить, за ним двоголовий орел, портрет Путіна, прапор і тд. Я кажу: «А можете, будь ласка, вимкнути це». Переді мною мужик сидить і починає: «А шо такоє, а шо нє нравіца?». Відповідаю: «Засумували за триколором?». А за мною якісь жіночки: «Шо за конфлікти, зачєм ета нада? Пускай сєбє ідьот». А це такий великий автобус. Я розвертаюся і кажу: «Шановні українці, скажіть, будь ласка, кому плювати і хто хоче, щоб цей серіал ішов? Підніміть руки». Всі як дивилися на мене, то так і розвернулися до вікон. Це російське лайно кладуть на голову, ви терпите і потихеньку цим пропитуєтесь. У такій війні москалі справжні профі.

Ви згадали за кіно. А як щодо українського кінематографу. Чи є в нього майбутнє?

Так, звичайно є. Відверто скажу, що дуже багато лайна знімають. Я принципово за гроші ходжу на всі фільми.

Ви виступали на гутірковій сцені, там також мають лекції сучасні українські відомі письменники. Якщо ви читаєте, то кого порадите?

Я читаю переважно історичну літературу і ми сидимо в бібліотеках, оскільки того, що написано в інтернеті, нам дуже мало. На художню літературу майже нема часу. Єдине, що я перечитав за останній час – це твори Шкляра, різні тексти про Холодний Яр.

І на останок… Ідеальне літо на думку рівненського рокера?

Ідеальне літо – це коли в тебе понеділок, вівторок і середа вихідні, а четвер, п’ятниця, субота – концерти. Оце справді круто. І побільше концертів на берегах річок і морів, бо то така спека, що просто жах.

Автор :Марія Масюк

Фото з Інтернету