ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Відвідати 100 українських міст з презентацією книги? А чому б і ні? До цього такого не робив ніхто з українських письменників. Першим наважився Макс Кідрук- автор першого українського технотрилера, мандрівник, який побував у більш як 30 країнах. У рамках туру «НОІМ» Макс відвідав ЛНУ ім. І. Франка. Після зустрічі зі студентами нам вдалося поспілкуватися з письменником.
Тур сотнею міст. Звідки ідея такого масштабу?
Це питання, радше, до мого менеджера. То була її ідея. Власне, вона вже давно працює в цій сфері. Мало хто знає, але Елла допомагає організовувати тури для Братів Капранових. Якийсь час вона їздила по бібліотеках і у неї накопичилася база адрес, контактів людей на місцях, які можуть організовувати, райрад, які можуть допомогти. Тому, коли вона запропонувала мені цю божевільну авантюру, божевільний марафон, однією з головних причин, чому я погодився, було те, що я розумів, що ми це можемо зробити, що це фізично здійснено. Цей проект ми не просто там собі намалювали і поїхали, а там ніхто нас не чекає. Я розумію, що є люди, за яких можна зачепитися.
Чи мають прототипів герої «НОІМ»? Так, наприклад, як герої «Твердині».
Ні. Я завжди казав, що на той час, коли я писав «Твердиню», я ще не почувався достатньо впевненим в стилістичному плані і мені було простіше описувати типажі, які я дуже добре знаю. «Зазирни у мої сни» і тим більше «Не озирайся і мовчи» прототипів не мають. Це просто характери, які я вигадував з нуля, бо мені було потрібно певним чином рухати сюжет, або так чи інакше розкривати когось із героїв.
Читала, що Ви любите «Metallica»,«In Flame»s, а чому саме цитати з «Iron Maiden» на початку кожного розділу?
Тому що більше за «Metallica» та«In Flames» я люблю лише «Iron Maiden». Насправді, це нічого такого не означає. Я ще ніколи не бачив, що цитатами до кожного розділу є лише тексти одного й того ж самого гурту. І я навіть жартома про це твітив, що, мовляв, «якого біса ніхто не зазначив, що всі епіграфи з «Iron Maiden» і як вони влучно пасують до розділів?». Розумієте, це було з біса не просто підібрати епіграфи саме під контекст кожного розділу.
А українську музику Ви слухаєте?
Так. В міру того, як я старішаю, мені зараз подобається «Фіолет». Років п′ять тому, я слухав більше те, що мої друзі називають «молотилово» і це були більш такі хардкорові гурти. Думаю, що це був природній процес, коли ти якось спрощуєшся. І от остання пісня «Фіолету» «Романтика» – це чистий поп, але фраза « В грудях б′ється навиліт моя тридцята весна» якось так лягла і ти її раз за разом прокручуєш. Слухаю «Тартак», «Онуку» та більшість тих, кого зустрічаю на фестах.
Чи є у Вас фестивалі, які найбільше любите?
Був період, коли я взагалі не любив їздити по фестивалях, тому що, я думаю і ви зі мною погодитесь, що це не літературний формат. До кожного фесту намагаються притулити ту літсцену, бо, як правило, у тай час розігріваються якісь гурти, народ ще такий ходить невиспаний і воно виходить якесь таке не приший кобилі хвіст, але, знову ж таки моя менеджерка переконує, що це важливо і я сам це розумію. Саме на фестах ти можеш зачепити нових людей і тому я почав поступово їздити. Цього року побував на декількох фестивалях. Особливі такі, які мені найбільше подобаються, це звісно «Бандерштат», «Файне місто», «Woodstok Ukraine».
Свою книгу Ви представляли на Форумі. Чи придбали Ви Якісь книжки?
Я зробив пост у фейсбуці і там є фото складених книг майже у мій зріст. Дуже багато книг, але це не є підбірка найкращого з форуму. Скажімо, ті книги, які позиціонувалися на Форумі новинками , наприклад, переклад цьогорічного пулітцерівського лауреата Колсона Вайтхеда “Підземна залізниця». Це ніби як новинка, але я вже давно маю його з книгарні. Тобто, є дуже багато книг, які були топом на Форумі, але я їх давно маю в бібліотеці.
Чи Ви впливаєте на ціну своїх книг?
Ринок впливає. Однозначно, метою є зробити книгу якомога дешевшою при підтриманні ось такої якісної поліграфії.Це можна досягти лише за однієї умови – якомога більший наклад. Мені пощастило, що я маю видавця, який може забезпечити такі наклади і підтримувати ціну меншу за будь-які новинки сучукрліт. Я розумію, що 110 гривень – це немало, але якщо подивитися на цьогорічні новинки, то «НОІМ» при такій самій, або навіть кращій поліграфії, має дешевшу ціну. І це без відношення до якості тексту.
Чи даєте комусь читати свої книги до того, як вони будуть видані?
Так. У мене є команда рідерів, які цим займаються.
А своїм близьким?
Ні. Для чого давати близьким? Якщо це буде поганий роман, то вони цього ніколи не скажуть. Який у цьому сенс? Як правило, рідери не є моїми друзями, а саме знайомими , які можуть сказати все, що думають.
Як Ви сприймаєте критику?
Спокійно сприймаю. Я вже казав, що я професійний автор. Це те, чим я заробляю собі на життя. Я цілком свідомий того, що автор повинен постійно рости. Я вже не пишу так, як писав п′ять років тому. І сподіваюся, що через п′ять років буду писати ще інакше, ще краще. Тому один з шляхів до цього, але далеко не єдиний, – це критика. Крім того є зауваження від професійних критиків, які намагаються все звести до літературознавчої площини і це має сенс, але такі зауваження майже не роблять будь-якого автора кращим. Я більше зважаю на відгуки читачів. З одного боку, тому що заради читачів я пишу, а з іншого – читач має залізобетонне право висловлювати думку про книгу. Дехто починає постити, що «мені он там не подобається» і все це у вибачливому тоні. Такого не має бути, якщо ви заплатили за книгу і вона вам не сподобалася, що ви не просто маєте право, а ви повинні про це написати. Звісно, я ігнорую критику на кшталт «Кідрук – лох». Я не вважаю це критикою, але якщо хтось пише все аргументовано, то, звісно, я ставлюся дуже спокійно, з повагою. Враховую чи ні – це вже інше питання. Врешті-решт, це я автор. Я вирішую, чому бути, а чому ні.
Ви оптиміст?
Звісно, що так. Бути песимістом-письменником у цій країні важко.
Розмовляла: Марія Масюк
Фото з Інтернету