Редактор генія

З одного боку ідеальна обкладинка, шикарний зміст й знаменитий автор на обкладинці. З іншого – приховані риси створення шедевру. Що ж замовчується за авторами бестселерів?

Перенесімося в 1920 роки – часи великої депресії США, а точніше у видавничий дім Максвелла Перкінса 1929 року.

Уявімо картину: звичайний робочий день і редагування шедевру чергового генія. У кабінет вривається чоловік із величезним стосом аркушів і просить вашої поради. Оцінивши кількість сторінок (понад 1000) й відмови інших видавців Максвелл йде на ризик і друкує рукопис.

Книга швидко стає бестселером й тираж продається за лічені дні. Автор, окрилений шаленим успіхом, пише новий роман на 5 тисяч (!) сторінок.

 

Не зважаючи на «провал» Томаса Вулфа в інших видавництвах, Максвелл Перкінс (який вже відкрив для світу Фіцджеральда й Гемінгвея) бачить талановитого автора з безмежною перспективою.

Червоний олівець стає «найкращим» другом для Томаса Вулфа, але з кожним днем чоловікові хочеться показати, що він самостійний творець своїх творів, а не маріонетка Перкінса.

Кінострічка «Геній» стала дебютною для Майкла Грандаджа – британського театрального режисера. Основа фільму – історія дружби й взаємостосунків між видавцем й перспективним автором.

Хоч ми бачимо конкретний випадок співпраці Максвелла Перкінса (Колін Ферт) й Томаса Фулфа (Джуд Лоу), але цю ситуацію можна перенести на більш глобальний рівень. Тобто видавець як людина яка скорочує й виступає посередником між читачем й автором. Його головне питання що прибрати, а що лишити?

Говорити про гру акторів можна багато. Чого вартий лише Колін Ферт з Джудом Лоу й Ніколь Кідман. Вони як завжди, на висоті!

Хоч існують суперечки з приводу режисерської роботи Майкла Грандаджа та його інтерпретації роману-біографії А. Скота Берга «Макс Перкінс: Редактор генія», але більшість глядачів оцінили фільм схвальними відгуками.

Загалом кінокартина зацікавлює з перших хвилин. Протиріччя зовсім різних людей, які пізніше стануть найближчими друзями. Герої переживають злети і падіння, проблеми з родиною й трудності на роботі. Вдало відтворений Нью-Йорк 1920-х років з його темними кварталами й світлими пабами, зародженням джазу й історичними подіями створює потрібну атмосферу.

Знімаю капелюха перед величним Томасом Вулфом й не менш відомим редактором генія Максвеллом Перкінсом.

Автор: Яна Русіна

Фото з Інтернету