Кольори і фактури романтичної поезії Юрка Іздрика

Нині бути ерудованим у різних сферах науки , техніки та  мистецтва дуже класно. Сьогодні я хочу поділитися з Вами роздумами про поетичну творчість одного із учасників Станіславського феномену  та відомого  українського  прозаїка , поета, культуролога  –   Юрія Іздрика.

Він народився 16 серпня 1962 року у м. Калуш, Івано-Франківської області. Творчість Іздрика як літератора, художника чи музиканта – однозначно не для всіх. Казати, що його твори елітарні, мабуть, заголосно, а от що вони особливі – правда на всі сто відсотків. Це якраз той випадок, коли його або сприймаєш, або ні. Третього шляху просто немає. Юрій Іздрик має стиль, якому не зраджує багато років попри всі закиди критиків.

Поезія Юрка, яку сміливо можна вписати в дискурс постмодерної, відмежовується відтрадиційної лірики, хоч у збірках присутня також і традиційна римована поезія, поряд із ритмізованими нарисами і верлібрами. Поєднуючи у тексті «високу» і «низьку» лексику, піднесене та буденне, Юрій Іздрик демонструє, що постмодерна поетика цінна самим процесом творення, у якому помітна участь читача й автора. Тексти Іздрика мають свою унікальну кінестетику, у деяких – звучить музика, десь можна відчути фактури, колір інколи, навіть, розрізнити смак чи запах, настільки вони живі і атмосферні.  Окремо треба відзначити мову автора, а точніше лексику, адже читаючи його поезію, вам обов’язково траплятиметься трохи незвичних слів, серед яких: «лабіринти апорій», і «виходити на прю», «вертогради», «тиньк», «дивертисмент», «корпускула» та багато інших родзинок, без яких Іздрик просто не може обійтися. Юрко сміливо намішує у своїх текстах неологізмів, до яких ми всі надто звикли тепер, авторську ненормативну лексику і англомовні рядки. Ненормативна лексика присутня в його віршах таких, як :«бі»,«правила смерті» або  ж «myself».

Напрочуд добре вдається Іздрикові наводити невеликі замальовки-спостереження соціального і побутового характеру. Він вправно “малює” портрети жінок, птахів, алкоголіків, прихильників маріхуани або засновників релігійних сект, розмірковуючи про життєву рівновагу, привабливість, віру й комунікативні здібності співбесідників.

Одні із моїх улюблених віршів Юрка входять в його «Календар любові». У певному сенсі, – це  справді календар. У цій збірці 365 віршів, це – вірші на щодень, вірші на кожну пору року, на кожен сезон. Переважно тут інтимна лірика, хоча трапляються і тексти про війну, про світ, який зовні. З цією книжкою можна прожитии цілий рік. І це – щонайменше.

 Grammar

було слово спочатку якого ніхто не почув
і скрижалі й закон якому ніхто не повірив
кажуть був і господь але він вже й про себе забув
або міру утратив і будь-які орієнтири
було слово спочатку і слово це було «кінець»
ми живемо у лімбі малої чорнильної крапки
ми – творіння вінець але це граматичний вінець
і нема сподівань що існує ще й інша розгадка
було слово спочатку якого ніхто не сказав
і про що воно було тепер невідомо нікому
та впаде наостанок невидима світу сльоза
й розпливеться чорнило і крапка обернеться в кому

Юрій Іздрик

Автор публікації: Надія Литвиненко

Фото з Інтернету