ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Ліза і Жиль – герої п’єси Еріка Емануеля Шмітта «Амнезія або маленькі подружні злочини» уже вкотре переживають свою життєву драму на сцені театру ім. Леся Курбаса. Проте поставлена автором проблема «виснажених почуттів» залишається актуальною і навряд чи колись перестане турбувати простих смертних.
«Амнезія або маленькі подружні злочини» – за сюжетом п’єси, назва цілком логічна. Однак підступна до глядача, який готується вперше побачити твір на сцені. Мова піде про амнезію, якої не було, і подружні злочини, що зародилися в уяві чоловіка та дійшли апогею в голові жінки. На двох ілюзіях автор вибудував складну психологічну драму, яка знайшла вихід у вигляді фізичної агресії. Цитуючи головну героїню, Лізу: «Коли в домі селиться жорстокість, не важливо, хто її проявляє».
П’єса розпочинається легко, у жартівливому тоні, який, упродовж розгортання подій на сцені, переростає у відверту істерику. Приховані емоції проступають назовні, коли учасники драми вже знаходяться на безпечній відстані. Спершу відступає чоловік, взявши на себе роль «чужинця» у власному домі: забезпечує психологічну дистанцію. Дружина тримає чоловіка на відстані своїми відмовами у фізичній близькості. Зрештою, їм обом потрібен простір, адже за 15 років життя вони звикли бути «подружжям», себто чимось нероздільним. Тому з часом потребу самореалізації Жиль вирішував за рахунок уявного приватного життя, в якому багато романтичних пригод. Ліза запивала потребу свободи алкоголем. Враховуючи те, що обидва героя – сильні особистості з творчим потенціалом, між ними до того ж постійне емоційне напруження, яке виснажує обох. Але варто його послабити – станеться вибух.
«Амнезія» – це психоаналіз у діалозі, який з локального сімейного непорозуміння під кінець переростає у загальнолюдську проблему виснаження почуттів. Художній керівник театру Володимир Кучинський вдало проілюстрував два психологічні стани героїв. У постановці театру ім. Леся Курбаса задіяно дві пари акторів:є молоді, пристрасні, сповнені життя Ліза та Жиль і є старші – ніжні і дещо кумедні. Друга пара – це ілюстрація виснажених почуттів, їх важко сприймати серйозно – і це тим паче сумно. Тільки справжня драма могла вирвати подружжя з рутини, до того ж це стимул переосмислити кохання, а отже знову звернути на нього увагу.Жиль зрештою доходить висновку, що вчинок Лізи – це вияв героїзму, а не жорстокості. На його думку, тільки так вона могла припинити реальну «амнезію» – їх виснажені почуття .
Цікаво, що пари у другому акті «тасуються». Немолода Ліза розповідає молодому Жилю про свої ревнощі та проблеми з алкоголем. Так чоловік бачить її втому, страхи та ілюзії. Тут Ліза вже не бунтує, не захоплюється і не вимагає. Вона говорить про причину своїх страждань без сильних емоцій, ніби констатує факт, що все скінчено.
Для мене підказкою до розуміння психологічного стану героїв послужили костюми та декорації. Спершу інтер’єр кімнати і одяг акторів чорно-білі. Ось вони – будні. Ліза одягнена у смугасту сукню, яка підкреслює цілеспрямованість її слів і дій. Тим часом Жиль весь у чорно-білих заплутаних візерунках, що викривають його розгубленість. Вже у другому акті з’являються барви, домінує червоний – колір пристрасті. На стінах розвішані зображення, які, імовірно, символізують спогади. Цього разу Ліза у кольоровій плямистій сукні (скільки протиріч наповнюють її душу).Жиль у простій червоній сорочці, бо його почуття більш менш йому зрозумілі.
Дещо штучну атмосферу, яку задає завершена картинка сцени та костюмів, розбавляють живі деталі, такі як справжня сигарета, котру Ліза курить на сцені. І звісно, те, що простір дії не замкнений у межах сцени. Персонаж тим переконливіший, чим ближче він до тебе.
Зрештою, «Амнезія або маленькі подружні злочини» – це п’єса, яку дивишся з думкою: «Так, це воно! Зараз хтось пояснить мені, що робити, бо ця проблема достоту моя». Дійсно, як я вже писала, побутові і психологічні проблеми Лізи і Жиля не унікальні. Шмітт «обмотав» діалог про найбільш болючі теми навколо заплутаного сюжету, який потрібно виловлювати з розмов. А може й не треба. Достатньо буде просто пережити конфлікт разом з героєм. Раптом ви вийдете з театру з відчуттям, що увесь цей час мали амнезію?..
Автор: Євгенія Коляда
Фото з Інтернету