Писанка, як стан душі, або у дивосвіті дитячого писанкарства

          Колись у далекому дитинстві, писанка була для кожного з нас не просто одним із символів свята.. Писанка уособлювала у собі цілий світ, або безмежний простір творчого натхнення: спроби створити повноцінний мистецький витвір власноруч.

Наша редакція завітала до львівської школи № 53. Тут творчі уроки зі створення писанок давно вже стали гарною традицією. Розмальовувати Великодні дарунки навчають діток від 1 і до 4 класу. Щороку вивчають якийсь новий символ. У першому класі торік, наприклад, розповідали про безкінечник – це хвиляста лінія білого, сірого, червоного, чи жовтого кольору, яка уособлює життя.

Але цьогоріч другокласники цієї школи малювали сонце. І це не випадково, адже сонце уособлює безперервність життя, тепло, родинні традиції.

Для наших предків небесне світило відігравало надзвичайно важливу роль. Втім, як і сьогодні розповіла народна майстриня Ірина Гнилякевич:

«Хочемо зробити, щоб цей досвід для дітей був дуже яскравим. Щоб вони зрозуміли, чому писанки мають бути кольорові. Перший колір – жовтий. Бо сонечко жовте,і це ми їм пояснюємо. А потім-за вибором. Червоний – це любов, зелений натомість символізує здоров.я. А от кінцевий результат писанкарства залежатиме від стану душі. Бо твоя писанка – це твій стан душі».

     Але більшість школяриків стверджують, що найцікавіше малювати писанки вдома. Адже там, разом із батьками, писанкарство переростає у сакральний творчий процес. Який об.єднує покоління українців нерозривною ниткою  натхнення.

Автор: Оксана Бабенко

 Фото надані автором публікації