ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Книга «Країна розваг» Стівена Кінга і розважить, і підштовхне до філософських роздумів. У ній оповідається про студента Девіна Джонса, який влаштувався на сезонну роботу в парк атракціонів. Те літо дарує йому незабутні враження, адже робота й виснажлива, і завжди цікава. Але в житті не без розчарувань. Девіна кидає кохана дівчина, і він вирішує залишитися в «Джойленді» (парк атракціонів) на постійній основі. І виявляється, що насправді все найцікавіше чекало молодого Джонса попереду. Він зустрічає людей, які навіки змінять його попереднє уявлення про життя. Він переживає тієї осені моменти, які більше в його житті ніколи не повторяться…
Багато рецензентів стверджують, що «Країна розваг» Короля Жахів дуже лячною не була. Погоджуся. «Кров у жилах» (як написано на палітурці) насправді не холоне. Моменти, які навіяли мені страх – це привид Лінди Ґрей та фінальна сцена. Але, незважаючи на це, роман має багато плюсів. Наведу деякі з них.
По-перше, сюжет «Країни розваг» справді захопливий. Він як мотузка, складена з багатьох ниток – характерів персонажів. І кожна нитка міцна, кожен персонаж справжній. Цікаво, що розповідь у романі ведеться від імені самого головного героя, але вже на схилі літ. Цей прийом дозволяє наповнити історію аналізом подій, який робить сам персонаж, але вже з висоти свого життєвого досвіду.
Відтак «Країна розваг» не просто розповідь про студента, це осмислення подій своєї безтурботної юності старшим чоловіком. Такий стиль ведення оповіді додає їй певного шарму й старовини, адже сучасний жанр твору – психологічний трилер – написаний на основі подій далекого 1973 року. Водночас втрачається елемент несподіванки стосовно долі головного героя. Хоча в цьому творі несподіванок мені не бракувало.
По-друге, сам психологічний трилер як жанр створює простір для осмислення природи людини. Тут ви знайдете маску, яку носять усі й завжди, а особливо вбивці (так само намагався робити БрейдіХартсфілд, герой із «Містера Мерседеса» Стівена Кінга); нерозуміння між батьками й дітьми (Енні та її батько); проблеми дітей з обмеженими можливостями. Ці діти часто не мають змоги відчути ті радощі, які здорові діти відчути можуть, але за розумовими здібностями нічим їм не поступаються. Хоча я схиляюся до думки, що проблеми зі здоров’ям Майка (дитини в інвалідному візку) таки пов’язані з тим, що його мати вела нездоровий спосіб життя.
Але як би там не було, а подумати в романі є над чим. Стівен Кінг – майстер, який перенесе вас у світ, де продають веселощі; він створить загрозливу атмосферу в найнеочікуванішому місці на світі – у парку розваг; автор розкаже про такі знайомі всім, хто хоч раз кохав невзаємно, душевні рани й намалює таких персонажів, які зображують актуальні проблеми нашого існування (отже, є спеціально для цього й вигаданими), але за природою своїх почуттів і вчинків є навіть більш справжніми для мене як для читача, ніж деякі зживих людей.
На мою думку, роман повинен був би сподобатися всім, хто любить читати, бо він розважить (що може бути цікавішим за історію про «країну веселощів» з моторошними моментами?), здивує й, можливо, змінить ваше ставлення до оточуючих. Принаймні змусить згадати, що не всі люди є тими, за кого себе видають.
Автор: Северина Якубич
Фото з Інтернету