Війна крізь призму духовності у книзі «Соняхи»

Автором цієї унікальної книги, куди увійшли численні історії українських воїнів є капелан  отець Андрій Зелінський  священик УГКЦ, член черничого згромадження «Товариство Ісуса».   Окрім того, Андрій Зелінський – людина з блискучою освітою. Філософські знання майбутній священик здобув у St. BasilCollege (Стемфорд, США), богословську – у PontificiaUniversitaGregoriana (Рим), політологічну – у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». Своє капеланське служіння розпочав у 2006 році в Академії сухопутних військ у Львові, а з червня 2014 року бере активну участь у забезпеченні духовною підтримкою українських військових у зоні АТО, здійснюючи капеланське служіння у підрозділах ЗСУ під Слов’янськом, Краматорськом, у Пісках, Дебальцевому та Маріуполем.

«Соняхи»  на тлі війни.

Коли Україну огорнула непроглядна темрява, вони соняхами запалали на полях української журби.

«Соняхи»– це не просто інтерпретація того, що переживаємо зараз, це – звернення до нас самих, нашого серця. Боляче було розглядати на фото своїх ровесників, народжених у 1989 чи 1990 роках.Важко поряд з датою народження бачити дату смерті.  І це одинична трагедія, це – загальноукраїнський біль.

Проте, чи замислюємось ми про це? Отець Андрій, на прикладі власного життя, показує проблему байдужості і відчуження. Священик представляє два типи еліт, у кожній з яких є його друзі, яких він не може не любити; люди двох світів. Перший тип – це ті, які щодня прокидаються вранці, відвідують фітнес-клуби, працюють на престижних посадах, ведуть богемне життя, відпочивають на вихідних у Альпах чи деінде. Інший тип – хлопці, у лексиконі яких – матюки та інша нецензурна лексика; ті, які «для держави – лише статистика, але для суспільства – лише вони»,  які слухають «Сектор Газа» і лузають насіння. Проте, коли перші лише думають, як врятувати країну, ведуть численні дискусії у приватних колах; інші – щоденно, невпинно, ціною власного життя це роблять практично. «Соціальна стратифікація – процес, здається, неминучий. Проте нам варто не втрачати пильності, аби, рятуючись від сьогоднішньої загрози, не замкнутися у власному суспільному закутку, дбаючи лише про особисті інтереси та втрачаючи з поля зору іншого», – зазначає отець Андрій.

   Автор: Ірина Стельмах

Фото з Інтернету