Нове слово в українській опері. «Коріолан» Владислава Троїцького

Нещодавно відбулася прем’єра «нової опери» «Коріолан» в постановці Владислава Троїцького, відомого культурного діяча, режисера та просто рушійної сили української культури.

За словами самого Троїцького ідея постановки виникла в рамках цьогорічної літньої школи-резиденції Гоголь fest.  В рамках фестивалю зібралися сотні молодих митців з різних сфер, готових запропонувати Україні та світові своє бачення та свої думки. «Коріолан» (не найпопулярніший твір Шекспіра), було обрано за чіткий резонанс із подіями сучасного Києва.

Саме поняття «нової опери» режисер пояснює не лише відсутністю класичних декорацій та костюмів, притаманних опері здавна, а скоріше новим баченням звуку та голосу як таких, іншою роботою світла, іншою мізансценою, новим читанням класичного твору. До речі, п’єсу та всю музику до неї творили самі, експериментували, поєднували різні стилі, відкривали нову сторінку української опери та мистецтва в цілому.

Музика надзвичайна. Сказати, що вона самобутня та своєрідна, – не сказати нічого. Класичного оркестру нема, основа музики електронна, на сцені – декілька талановитих музикантів та солістів, що співають наче серцем. Голоси дуже імпонують. Деякі фрагменти хочеться слухати знову і знову.      Музика твору еклектично поєднує безліч напрямів, а електронна складова творить дива та малює живий фон до кожної сцени. Інколи чуєш Монтеверді, інколи – звуки справжнього танго, інколи – Swod, Apocalyptica, навіть Karunesh, східні наспіви… А разом – чудову поліфонію, що так влучно розказує історію Коріолана. Завершується опера, до речі, українською колисковою, яка стала настільки вдалим фінальним акордом, що п’єса набуває для тебе нових барв та зовсім свіжого читання. Дуже зрозумілого, бо це – сьогодні… І це – з тобою.

Візуальна частина сучасна, але при цьому гармонійно відтіняє музику. Значну роль віддано світлу, яке створює настрій та фокусує увагу на важливому. При цьому це не завжди соліст в поточній сцені.

Побачене дійство залишає більше відчуттів, ніж переживань щодо контексту та сюжету. Це, перш за все, музика, голоси та світло, які через все твоє чуття транслюють ідеї.

Автор: Валерія Беляєва

Світлини від фотоагенції report.to