ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Напевно, багато сучасних людей щодня заходять у спільноту в контакті під назвою «Іздрик», або просто вводять у гуглі його ім’я. Адже цей унікальний український письменник «тримає руку на пульсі часу» і створює такі вірші, які відлунюються у серці кожного. Його поезія «Говори зі мною» за короткий час від написання стала культовою. Вона не просто постійно блукає в надрах Інтернету, але раз по раз вона чується у повсякденних розмовах, читається, на стінах звичайних будинків…
Ці тривожно-обнадійливі рядки часто лунають навіть не у розмовах, а думках.. Коли ми прикуті до екранів телевізорів, чи до моніторів щоденно переглядаємо новини, чуємо статистику убитих на війні.
і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити (з вірша Юрія Іздрика «Молитва»)
Сьогодні молодий читач знає Юрія Іздрика переважно як поета. Але у 90-тих роках його прозова книга «Воццек & воццекургія» сколихнула тогочасну українську літературу. Зокрема письменниця Соломія Павличко писала про цей роман:
«Воццек», безперечно, належить до найпомітніших творів української прози 90-х років. «Воццек» так само показує, що про Іздрика треба говорити не лише в контексті української літератури, а в контексті Кафки і Музіля, Кундери й Боргеса, європейських традицій та інтелектуальних шукань у двадцятому столітті. «Воццек» — роман для літературних ґурманів».
Нещодавно я відкрила цю книгу. Вірші Іздрика з’являються часто, але раптом мені захотілося почитати прозу письменника. Якщо чесно, трохи боялася незвичного стилю автора, думала, що не сприйму надто постмодерний роман, але – помилялася. Цей твір про людину. Про людину таку, як вона є. Паскаль, здається, казав, що кожна особистість лавірує на тонкому канаті між божевіллям і здоровим глуздом… Тож наша свідомість зіткана з марень, почуттів, передчуттів, переживань, філософських роздумів, самозаглиблення. Власне головний герой роману Воццек дуже відвертий. Можливо надто. Він просто наскрізно відвертий. Це ніби заглянути у підсвідомість іншої людини. Мандрування непізнаним космосом чужої сутності.
«Адже так сумно весь час бачити лише незрозумілу і незмінну, а від цього ще більше незрозумілу, довколишню дійсність». ( з книги)
«Кохана, не проси розради, ненависті і натхнення. Не створюй власних світів. Не зраджуй мене з друзями, не обдаровуй вірністю, і давай не будемо боятися разом. Страх – єдине, що потребує самотності, бо тоді він і є найбільшим страхом самотності». (з книги)
Отож, якщо хочете почитати змістовну, наповнену філософськими образами прозу, то «Воццек & воццекургія» саме для вас!
Автор: Оксана Бабенко
Фото: з Інтернету