Важливе
Дніпропетровськ – місто у синьо-жовтому кольорі

Дніпропетровськ – місто у синьо-жовтому кольорі

Побувати у Дніпропетровську…. Напевно, багато українців мають в уяві певний стереотипний образ цього міста.  Гігант урбанізації, великі похмурі будинки, переважно російськомовні з тінню заводських туманів в очах люди.  Рідне місто багатьох далеко не найкращих політиків минулих скликань… З такими думками  я їхала  в Дніпро, але насправді глибоко помилялась.

4 години в задушливому нудному автобусі. Маленькі одноманітні села з чудернацькими назвами (найбільше вразило село Пекельне, до якого запрошував сірий, ніби опалений вогнем дороговказ)  поволі проминають за вікном і залишають певні спогади. У цих селах все ще багато «уламків СРСР». Це виявляється у облуплених савдепівських пам’ятниках комуністичним вождям або піонерам, у кіоску з пресою, збоку якого прикріплений промовистий напис «Союзпечать», у занехаяних автовокзалах. Та незважаючи на це, майже у кожному населеному пункті зустрічалися паркан пофарбований у патріотичні кольори, або графіті із зображенням Небесної Сотні.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Нарешті Дніпропетровськ. На в’їзді у місто сіро якось. Великі труби заводів, одноманітні облуплені часом багатоповерхівки з сумними і виразними своєю внутрішньою порожнечею вікнами. Автобус заїжджає все далі автовокзалу. Дніпро протікає посеред самого Дніпропетровська. Ця річка нагадує величне море, по ній курсують човни,  гордовиті і чепурні пароплави.

Автовокзал вражає своєю радянською монументальністю, але зараз він далеко не у найкращому стані. Центр міста. Побувавши тут, можна сміливо сказати, що Дніпропетровськ сучасний – це місто жовто-синього кольору.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Навіть електричні стовпи пофарбовані патріотично. А весь центр оформлений величезним довгим постером у вигляді прапора. Колишній постамент Леніна тепер нагадує маковий цвіт. Архітектори хитромудро оформили те, що залишилося від пам’ятника і туристу навіть важко здогадатися, що колись  на цьому місці був символ більшовизму.

Весь Дніпропетровськ зараз перейнятий тими подіями, що відбуваються в країні. У колишньому домі профспілок тепер центр допомоги біженцям, на одній з центральних будівель висить величезне табло, де транслюють 5 канал і щогодиннно звучить Гімн України.

Української мови у місті майже нечутно. Лише суржик, або чисту російську. Та до мене, яка спілкувалася українською ставилися не ворожо, а навпаки приязно та і намагалися переходити на українську.

Дніпропетровськ річкою розділений на два береги – Правий та Лівий. Вся промислова потужність, головні переваги цивілізації зосереджені на Правому березі, на Лівому більшість житлових кварталів.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Дніпропетровськ дуже красиве місто. Воно красиве не лише своїми архітектурними перевагами, але й атмосферою, адже тут панує дух нескореності. Дніпро пройшло важкий історичний шлях від Січеслава (місто було свого часу оплотом козаків) до Катеринослава (носив ім’я цариці головною заслугою якої є остаточне зруйнування Січі), а тепер має двояку назву Дніпропетровськ – тобто чисто українське, символічне для нас слово «Дніпро» поєднується із ім’ям російського царя Петра, який мурував Петербург фактично на кістках поневолених козаків і в душі ненавидів все українське. Можливо, ще зовсім нещодавно Дніпропетровськ не мав цілковитої патріотичної спрямованості, але тепер після подій на Майдані  жителі Дніпра у більшості своїй підтримують українську національну ідею і, як усі свідомі українці чекають на кінець кровожерливої війни, в якій Росія наївно намагається поневолити свавільних нащадків козаків.

Автор: Оксана Бабенко

Фото автора