Загадкові дерева на дахах

Мене заінтригувала назва книги… Відразу уявилися романтичні, овіяні димкою спогадів сади на дахах невеликих європейських будиночків. Щось подібне я бачила колись у одному із фільмів, здається він називається «Між небом і землею», там  ще грає Різ Візерспун. І коли я побачила на запилених рядах бібліотеки книгу  Олександра Вільчинського «Дерева на дахах»,яка до того ж була цікаво оформлена, взяла її додому.

   На титулці ви не побачите звичайний сад. Тут зображені затишні будинки, які туляться одне до одного, ніби в пошуках ефемерного затишку. Прямо з дахів виростають невеличкі, напівпрозорі дерева. І от іще одна деталь, на одному з дахів походжає невеличкий кіт.

   Кіт виступає своєрідним символом. Це глибоко метафоричний образ,який і у книзі знаходить своє відображення. Кіт символізує вільного митця, людину позбавлену стереотипів, яка вміє мислити нестандартно.

    Загалом сюжет простий. Він розповідає про підстаркуватого фотографа-дивака, який має своєрідне бачення світу і ще зовсім юну душу. Його витівки комусь можуть здатися кумедними, комусь смішними. Це людина, яка по суті не може знайти себе у складному хитросплетінні буржуазного світу.  Кожен читач сприйме сюжет по-своєму, так як основним прийомом автора є «потік свідомості», який дещо навіть нагадує стиль Джеймса Джойса. Але на відміну від англійського письменника О. Вільчинський не вдається до витончених фраз, використовує грубувате, часто просторічне мовлення:

   «Джон з Карлсоном і далі косили під інтелектуалів, крутячи все ту ж саму платівку про естетику постмодернізму та дискурс гламуру.» ( з книги)

   Цей роман навряд можна назвати складним для сприйняття. За цією книгою читач матиме нагоду відпочити, відволіктися від власного повсякдення.

      Автор: Оксана Бабенко