ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
5 липня, в суботній вечір, в Gaz Station, що на Джерельній 20 відбувся концерт київського бойс-бенду «Рольова модель», які своєю творчістю пропагують альтернативний рок з елементами поп-панку та бріт-попу. Гурт розпочав свою діяльність восени 2006 року, проте самі учасники датою заснування вважають 27 вересня 2008 року — тоді ж пройшла перша професійна фотосесія групи. На творчість гурту вплинули в основному Panic! at the Disco, Green Day, Fall Out Boy.
Заходжу у великий зал Gaz Station на масивних диванах сидить щонайбільше 25 людей. На сцені – інструменти. Вже 20:05, я запізнилася, але ж усі знають, що зірки ніколи не приходять вчасно, все традиційно. Якраз є час щось замовити і роззирнутися навколо: люди починають збиратися, здебільшого парочки, які домовилися зустрітися на місці, намальовані та напарфумлені зі всіх сторін дівчата розгублено шукають когось очима, а знайшовши знайомого самотнього юнака, усміхаються на всі 64 і прискорюють ходу, прямуючи до нього. (на фото один із дисків “Рольової моделі”)
20:30 – музиканти налаштовують інструменти прямо на сцені. А вже за 5 хвилин вокаліст вітає публіку. Дійство почалося. Лунає перша пісня, я не можу розібрати слова, варто зазначити, що сиджу я дуже близько, тому в повній мірі відчуваю потужність колонок. Тут до мене доходить, що співають вони англійською. Співають гарно, я б упізнала голос Михайла Корчового, якби почула його деінде, і грають професійно. Так минає 5 пісень. І тут несподівано соліст говорить: «Насправді, не всі наші пісні англійською мовою». Хух, а я вже злякалася! Пісня «Місто, що ніколи не спить» – найприємніший момент вечора особисто для мене. Щоправда, у другій частині концерту (після перерви) було ще дві пісні українською. Зрештою, англомовні пісні теж варті уваги. Нічим не гірші, ніж сингли уже згаданих вище Panic! at the Disco, Green Day, Fall Out Boy. Також прозвучали хороші кавери, «каверна» фішка гурту- це Placebo “Every you and every me”.
«Рольова модель» запалює на повну! Після восьмої пісні я увійшла в смак! Хлопці на сцені куражаться, особливо, Юрій Можарівський (бас, гітара), який привертає до себе увагу ще тим, що в липневу спеку виступає в шапці, і Марк Туник (на ударних), але його погано видно. Мені, взагалі, здається, що найбільш обділені у всіх гуртах барабанщики, оскільки вони завжди в глибині сцени. А Марк викладається на 100% : виспівує кожну пісню, хоча біля нього немає мікрофона і несамовито гамселить паличками по барабанах із заплющеними очима. Шапочка теж ніби п’яний від музики. Він періодично заплющує очі, стрибає й грається мімікою, за ним дуже цікаво спостерігати.
Мені здається, що музиканти намагаються зазирнути в очі кожному слухачеві, особливо гітаристи. Це не тупі погляди в зал скляними очима, а повноцінний обмін енергією. Я заряджаюся від них так швидко, як смартфон, і так на довго, як стара «Nokia».
О! Люди починають вставати (напевно, танцювати будуть). Ні, здалося. Хоча це було б доречно. Під таку музику в самий раз ковбаситися! Та під кінець вечора публіка таки оживилася і під звуки пісень на “біс”була справжня гоцанка.
Кінець. Виходжу на вулицю і розумію, що хочу ще…
Автор: Анастасія Позичайло
1,2 фото використані з архіву “Рольової моделі”, фото 3 Даниїла Задорожного