Мистецтво як рецепт проти смутку

Як втекти від смутку, самотності, буденності?  Дуже просто. Мистецтво дарує нам цю змогу втекти від реальності, спроектувати ще одне вимріяне життя, побачити світ очима художника.

КІНО ПРО ХУДОЖНИКІВ.

Якщо відчуваєш себе втомленим, зажуреним, то завжди є змога подивитися гарне кіно. Є багато цікавих стрічок про митців. Це зокрема фільми «Ренуар», «Вінсент і Лео», «Фріда», «Модильяні», «Лотрек». Це цікаві сюжетні кіно про складне життя і творчість художників, які були визнаними або ж і невизнаними за життя. Такі кіно допомагають відчути цінність миті життя, проникнути ся атмосферою гранульованого мистецтва.

КАРТИНИ.

Зазвичай ми не ходимо до музею аби розвіяти тугу чи провести час. Але кожна картина – це складний, самобутній, насичений символами світ. Це ніби історія самого художника і героїв, зображених на самій картині. Наприклад, «Абсент» Дега або «Бар» Мане. Дві картини розповідають нам  про двох дівчат. У картині «Абсент» ми знайомимося із звичайною паризькою дівчиною початку ХХ століття. Напевно, після роботи вона пішла у кав»ярню, щоб випити трохи популярного у той час пійла– абсенту.  Нащо вона це робить? Напевно, аби втекти від реальності, зробити свій буденний світ краще, подумати, що життя  ще колись зміниться. Картина «Бар» дуже схожа за проблематикою. Тільки тут ми бачимо офіціантку за барною стійкою. Вона хоче втекти з місця своєї роботи, вона дивиться у далину і знає, що втікати їй нема куди. Це клітка власного життя. Оці символи спустошення, глибокого смутку в очах героїнь двох картин зачаровують вже не одне покоління поціновувачів мистецтва. Це ніби посмішка Джоконди кінця ХІХ – початку ХХ століття, але це не посмішка, а гримаса болю у індустріальному просторі.

КНИГИ.

Книги це напевно ідеальний засіб відволіктися. Адже читаючи, людина з допомогою власної свідомості витворює  образи, складає сюжет у одну канву, фарбами уяви малює картину життя. Найкраще читати книги ввечері, при світлі лампи і мріяти.  Книг про мистецтво є дуже багато, але цікаво почитати спогади всесвітньо відомої танцівниці Айседори Дункан під назвою «Моє життя». Це твір не лише про долю Айседри, але про танець, як життя. Про танець, як рецепт від самотності.