ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Усі ми знаємо великих композиторів світу. Захоплюємося віртуозністю Баха, Шопена та Моцарта. Але поговоримо про наших, українських, не менш талановитих творців музики.
Навіть у вирі страшних світових війн, більшовицьких рухів, українські композитори зуміли писати ноти, підтримувати вітчизняне мистецтво.
Історія України 20 століття бурхлива, насичена, деколи безпощадна. Здавалося б, немає у ній місця для музики. Трагізм Першої світової, Національно-визвольна боротьба, становлення радянської влади, терор, репресії. Все це породжувало розгубленість у мистецтві. Соціальний рух у країні набирав найшвидших обертів. Тому часто поети, композитори воліли розірвати зв язок з реальним світом і поринути у вир власних ідей і мрій. Тут і породжувався індивідуалізм у музиці: тяга до витончення переживань, душевних зламів.
Та, звісно, не обійшлося й без творів із гострою життєвою актуальністю, пов яз ану із визвольним рухом України. Бо яка війна пройде без мистецтва? У ньому найпрозоріше видно справжність минулого.
На початку такого складного 20 століття народився Левко Ревуцький – один із основоположників композиторського професіоналізму в Україні.
Саме він на фоні радянського космополітизму зумів зберегти самобутність української музики. Звернення до народної пісні вносять у його твори щось рідне та тепле.
Виховувався юний композитор у родині аматорів мистецтва, ще з дитинства прекрасні народні мелодії, поетичні пейзажі поселилися у душу хлопця, а згодом стали джерелом музичних образів його творів.
Знайомство з Лисенком відіграло важливу роль у творчому розвитку Ревуцького. Саме цей вчитель гри по фортепіано сформував у Левка музично-естетичні погляди та музичний професіоналізм.
Ревуцький ніколи не від єднував свою творчість від України. Його Музика та Батьківщина сплітатися в одну косу і утворювали шедевральні речі, сповнені патріотизму та волі
Симфонія №2 Ревуцького заклала основи українського симфонізму.
Важливо, що перша її частина була виконана на концерті пам яті Шевченка в 1928 році. Мотиви та настрої симфонії перегукуються із думками великого кобзаря.
ЇЇ музика увібрала в себе українську душу. Натхненний ліризм, емоційна яскравість та барвистість ідеально поєднались із класичною стрункістю.
У симфонії використано сім українських народних пісень: Ой весна, весниця, Ой там в полі сосна, А ми просо сіяли, При долині мак та інші. Протягом усього твору тягнеться нитка фольклорних мелодій. Часами вона затухає, а в деякий місцях набуває найбільшого розпалу.
Як і кожен витвір мистецтва, Симфонія №2 Ревуцького несе в собі підтекст.
Фінал звучить урочисто та в мажорі. Цим Ревуцький малює картину народного гуляння та піднесення. І , звісно, утверджує ідею служіння особистості інтересам народу.
Левко Ревуцький запропонував своє прочитання віршів Шевченка у лірико-драматичному плані. До нього поезію Шевченка переспівували у пафосному, урочистому тоні.
Композитор створив-кантату поему «Хустина» на слова вірша Козаря «У неділю не гуляла».
Цей вірш про нещасливу долю чумака і його коханої дівчини Ревуцький зумів чітко відтворити мовою музики.
Як бачимо, не тільки словами, але й нотами можна змальовувати важке становище країни, прославляти чи засуджувати, карати чи любити.
Саме творча спадщина Левка Ревуцького доказує, що у неспокійні, хвилюючі часи для українського народу музика не залишається осторонь, а також по своєму відстоює наші права та вольності.
Мелодії Ревуцького несуть в собі патріотизм, фольклорні мотиви. Тому його твори ми із гордістю називаємо УКРАЇНСЬКИМИ, які ніколи не сплутаєш з іншими.
Автор: Катерина Воронова