ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Кожна епоха творить своїх поетів? а якщо ж вона ще й насичена надзвичайними подіями, тоді охочих братися за перо стає дедалі більше.
Найкраще ми дізнаємося, що таке війна чи революція не із сухих підручників з історії, а саме із віршів. Бо у них захований погляд самої людини того часу. Часу переломного. Непростого. Дивного.
Українська революція сколихнула серця багатьох. Деякі плакали, інші – боролися, а ще інші – писали поезію. Утворився такий собі новий напрям в українській літературі – майданізм. Можливо, через століття вивчатимуть його специфіку та представників у школі. Натомість зараз потрібно давати змогу реалізуватися цим поетам Майдану. Їх має почути кожен.
Тому саме сьогодні, у кав’ярні «Штука», організація «Креарт» провела літ вечір, присвячений творчості євро майдану. Модератором дійства була Оксана Гірчак, студентка другого курсу ЛНУ ім. Івана Франка. Саме ця юна дівчина зібрала талановитих митців Львова у одну затишну місцину, в якій кожен зміг поділитися своєю творчістю.
Це була поезія пронизана сумом та жалем. Згадували і нахабу Яника, і героїчну Небесну Сотню, і завчасно постарілу бабусю. Звучав патріотичний пафос. Звісно, писати про Україну – завдання не із легких. Ця тема заїжджена віками, і скільки вже сказано гарячих слів любові до рідної неньки…
Читали вірші переважно студенти. Поезії Марії Скочиліс, Оксани Кравець були пронизані відданістю Батьківщині та вірою у її кращу долю.
Богдан Івахів писав на кожен із етапів революції. Перший – про піднесений дух студентського страйку, боротьба за Європу. Другий – коли вбивали наших хлопців, і третій – про мільйони лампадок за невинними протестувальниками. Поезія Богдана сильна та щира:
Мільйони безликих лампадок.
Сотні душ, що пішли в небуття,
Залишивши нам волю у спадок
Й повернувши всім віру в життя
Їхня кров на граніті й бруківці…
Їхня кров є й на наших руках…
Відчайдухи, герої, сміливці
Подвиг ваш назавжди, у віках.
Тільки ж матерям це не утіха
ЦЕ є сльози і горе для них..
Берегли від вогню і від лиха
Й залишили їх зараз самих…
Та померли ж ви тільки фізично,
Бо живете у наших думках.
І горітиме свічка довічно
У долонях і наших серцях.
Найбільше здивування та захоплення викликали вірші школярки Олі Вовк. Вона навчається у восьмому класі і вже так тонко та чисто розуміє ситуацію в країні:
На коліна-ніколи!
Знов розділилася Вкраїна
Знов є майдан-антимайдан,
І перед ким ти знову винна?!
Чому є раб? Чому є пан?
Чому знов брат йде проти брата?
Кому потрібна ця ганьба?
Як будем дітям вповідати,
Що влада знову продала.
Все у крові, тріщать дубини
Люд наполоханий кричить
І мати тихо до дитини ,
Чи він помер?А може спить?
У нас свободу відбирають
І бють щосили,без жалю
І Україну зневажають-
Рідненьку матінку свою.
Хоч наполохана країна,
тана коліна нам не встать
Як яничарська грізна сила
А проти них студентська рать
Та перестаньте!Перестаньте!
Шоломи скиньте ви свої.
Брати і сестри,руки дайте.
Ми лиш за щастя на землі!!!
Літ вечір – це не тільки безперервне читання віршів, це – ще й хороша музика. Нею потішив Віталій Паук. Своєю грою на гітарі він дав глядачам змогу замислитись, утішитись, відпочити.
Наприкінці порадувала публіку своїми революційними віршами сама організаторка дійства – Оксана Гірчак. ЇЇ поезія мотивуюча, підіймає дух та вселяє силу. Оксана розкриває проблему байдужості, «хати скраю», при цьому закликає до пробудження та прозріння:
Січень.
Виліз батько з нори, позіхнув і сказав дуже тихо:
«Ой втомився сьогодні – йду ляжу під ковдру назад».
Не турбує його українське майданівське лихо.
Ні Чернігів, ні Суми, та й навіть наш Київський град.
Ні, пробачте, турбує, бо лине обурення лайка;
«Януковичу, геть, ти вже зрадив людей, ти є кат!
О масштаби які всенародного нашого страйку!»
…Але скільки такого ми чуємо з різних кімнат.
І здушили дитину образа і сльози розпуки:
«Любий батьку, вставай, я благаю тебе. Не лежи!
Стрілянина ведеться. Ти чуєш жахливі ті звуки?
…Як байдужий до них…То хоч приклад мені покажи…»
Літ вечір приніс усім піднесений настрій. Окрім поезії, на ньому велися щирі розмови, знайомства та роздуми. Та на цьому робота «Креарту» не завершується. Попереду ще безліч цікавих та захоплюючих літ вечорів. Тому – не пропустіть!
Автор: Катерина Воронова