Життя починається з поезії

Ще перша розмова розпочалася  щиро: «Хотіла сказати, що у тебе гарні вірші», – написала я та відкрила для себе людину з великою душею. Недаремно люди говорять про те, як воно буває: з незнайомою людиною порушуєш теми, які не завжди можеш обговорити з близькими.  Чим ця людина, саме цей поет індивідуальний та інший, хоча сам порівнює себе з лінивим сільським псом та вважає себе безпорадним; десь в душі розуміє, що це не так, до того ж – хоче провести старість з вином та молодими дівицями. Та,думаю, досить робити психологічний аналіз, варто просто дочитати матеріал до кінця і зрозуміти одне – у нашій країні ніколи не помре українська поезія!

– В тебе є улюблені письменники, або ті, творчіть яких змусила тебе писати?

– Мене дивують і продовжують більше дивувати живі письменники, з котрими знайомий особисто, це такі як Віталій Попович, Денис Стерн та багато інших. Спонукала сумна атмосфера військової частини та відчуття непотрібності в цьому світі, фактично до двадцяти років я не розумів, що я вмію і що мені цікаво.

– Я  правильно зрозуміла? Ти почав писати з армії?

– Під кінець служби, але планував набагато раніше.

– Планував?? Тобто поезія тобі подобалася і раніше?

– Десь з 16, але я не вірив в те,що я можу писати.

– Чому?

– Мені здавалося, що це заняття для особливих людей.

– Ти не вважав себе особливим?

–  Не вважав, в чому завдячую своїм батькам, котрі лише те й говорили що я такий як всі, ні краще, ні гірше.

–  А тепер? Тепер щось змінилося?

– Деякі події останніх років дали божевільний збій в свідомості, наразі навіть позиція “гірший за всіх” виглядає для мене в мільйони разів альтернативніше, ніж “такий як всі”.

– Якшо не секрет, можеш розповісти більше? Що дало збій? Можливо, розбите кохання? Ти любив?

– Cказати, що любив, не можу, скоріше був завороженим і підтриманий відчуттям, що більше нікого я знайти не зможу. Мене лякало те , що оточуючим нічого не потрібно, окрім працювати, спати, займатися коханням і дивитись телевізор з пивом в руці, і найстрашніше – це прийнято нормою, яку я охоче обійшов, шукаючи себе в музиці та поезії.

– А романтика ? У твоїх віршах вона присутня, мені так здалося, що там навіть іде мова про якусь дівчину :                     

«ти пишеш про помилки в 
моїх  рядках,
в той час, як я пишу про тебе.»

« Ранок в тиші, ранок банально з чаєм,

та лише тебе настільки відчуваю,
що ледь душі вистачає, 

не існує нас,
і ми сезони пробачаєм»

– Мова йде виключно про Мукачево, яке не прийняло ні дружби, ні поезії з мого боку, вважаючи мене людиною, котра просто хоче привернути до себе увагу. Чесно кажучи, два дні в Полтаві були найкращими в моєму житті, почувався там, як в раю.

– А яке твоє рідне місто??

– Я народився в місті Стебник Львівської області, коли мені було два роки, моя сім’я переїхала на Закарпаття.

– А як ти ставишся до подій ,які зараз відбуваються в Україні?

– Я не є ні герой, ні революціонер, і ніколи на це не претендував. Люди, котрих події зробили героями, натякають мені, що я потенційний зрадник, бо я не в Києві, але всі ми різні.

– А  є певні  плани на майбутнє?

– Серйозно налаштований читати містами України, це стало сенсом, єдиною можливістю відчувати себе в житті, тому життя починається з поезії.

”Німіючі”

Ціна на привітність росте,
не бачити слів любові просто.
i ми не знаємо хто це,
не хоче освітлювати вітрини блиском сонця
–
Невідомі відстані,
в пошуках істини,
перегорнутa юність
ми вкотре стали атеїстами.
–
Висновки в лабіринтах кімнатних думок,
вміємо жити ми,
колоритними демо-візитами,
що розпинаємо в будні, будь чим.
–
3аохочення до втрати юридичного каліцтва,
вдихай стандарти на зустріч суспільству.
–
Хай натякають на помічені недоліки
скільки емоцій ти їм недоплатив.
Проси світ про пощаду,
того добра яке заощадив.
–
Скажи в небо:
Я на все готовий!
Заради зворотності прокляття,
та його перебудови.
тупість, лінь, та щаслива підкова.
–
Це лихо карбоване на стінах,
нам справді пощастило,
сумувати в стінах військової частини.
–
Бажаю з тобою перехворіти
нестачу тепла 23 літа,
або підтримати спалах освідчення в ненависті,
За всі образи, за все й одразу,
шприц в унітазі!
–
Піниста слина біжить на підлогу,
в падінні з небосхилу бачиш провал анонімності Бога.
___________________________________
Презентований на літературних читаннях 02.05.13 в рамках виставки сучасного мистецтва ”Етюди”.

P.S І хоча  цей хлопець у фейсбуці записаний як Виталий Бездушный (Керестен-ред), ми розуміємо, що це зовсім не так!

Автор: Іванка Бондарук