Досконала простота мінімалізму

Що таке мінімалізм?

Мінімалістами не стають, ними – народжуються. Особистості, що мають справу із класичною музикою добре знають стиль, що сформувався у 50х-60х рр. ХХ століття під назвою  мінімалізм. Людям, які зацікавлені у цьому  – розповім. Він носить  ім’я “minimal art”, використовується стосовно архітектури, скульптури і музики.

Приміром, заходите ви до кімнати, а вона обставлена мінімально – себто вишукано, дорого, красиво, проте вам не хочеться нічого додати до інтер’єру, бо ж усе – вже присутнє. все на своїх місцях, немає монументалізму, гігантоманії і тим паче, купа всього наставленого, оцей стиль і носить назву мінімалізм. А про те, що я люблю мінімалізм, можете почитати у моїй книзі.

Щось розбалакалася, отож  намагатимусь до вас донести музичне значення цього стилю. А поза тим музиканти, митці, композитори 50-х років минулого століття були незадоволені картиною нових авангардистських течій, що панували тоді в музичному світі. Вони втомилися від винайдення нових стилів, і разом із художниками бунтували проти пере ускладненості мистецтва. І от різким кроком повернення  до простоти став саме цей стиль – minimal art.

Мінімалізм – ідея простоти?

Мінімалізм – це творча концепція, яка базується на ідеї тотального спрощення і самообмеження, ефект зосереджується на одній думці, одній звуковій моделі.

Репетитивність дозволяє моделювати музичний простір шляхом повторення. Часто для характеристики цього стилю використовуються поняття pattern`у. Це – фрагмент, позбавлений відчуття завершеності.

Вся система очікування на розвиток музичного сюжету у цій музиці – відсутня. Приміром, слухаєте  ви Бетовена (так, саме Бетовена чи Бетговена – це нове правило вимови і правопису прізвища цього композитора ) чи   Моцарта – і вам спадає на думку, що ось тут музика досягне апогею, себто кульмінації, а тут – композитор вдасться до інших методів і завершить твір.

У музиці мінімалізму такого поняття просто не може бути, адже якась медитативна природи самого цього мистецтва присутня у більшості звукових потоків.

Представниками такого музичного напрямку є Тері Райлі, Стів Райх, Філіп Гляс, частково Джон Кейдж.

Музика, як фон

Послухайте, наприклад, “Метаморфози” Гляса  під час якоїсь складної розумової роботи: розрахунків, обчислень, написання комп’ютерних програм – вам сподобається, адже цю музику, як популярну чи рок музику – не треба пропускати через себе. У ній майже відсутній текст, а отже, ви спокійно займаєтесь якоюсь важливою справою, а музика вам не заважатиме, навпаки, наштовхне на думки. Це  таке поняття, як “музичні шпалери”(продовження у наступній статті).

Ліки від душевної смути

Мінімалізм  часто називають ліками від душевної смути, музика не потребує емоційної віддачі, це – звукові шпалери побуту, релаксу.

Музику останнього митця можемо назвати репетитивною, адже за основу у деяких його творах неодмінно береться якийсь пасаж та повторюється декілька разів.

Потрібно зазначити, що в цей час велике значення надавалося культурам Сходу та їх естетичним віянням, то тогочасне суспільство захоплювалося такими митцями як Штокгаузен і Ніцше.

Звідси й філософське ставлення до мистецтва, що це – мить,яка згасає. тут, на мою думку, є схожі рефлексії із імпресіонізмом, “мить, що застигла у вічності”. Проте. це лише мої суб’єктивні віяння. Насправді для виконавця бути мінімалістом не є так аж дуже складно, не обов’язково заглиблюватись у якісь певні філософські концепції.

Отже, людина що виконує даний твір мусить мислити pattern`ами. Наприклад, значної уваги заслуговують п’єси Кейджа – фортепіанні п’єси для двох роялів, де можна помітити ефект “реверберації” без участі електронної музики. Жодних темпових відхилень, похибок у тексті, механістичних прийомів, живе накладання різноманітних манер, ефект дисонансу. У мінімалізмі часто використовуються  свіжі темброві забарвлення, спокійний, виважені ритми. Ця техніка написання вживається в операх, в саундтреках до кіно. Часто цей стиль називається “сирим матеріалом”, з якого можна “ліпити” різноманітні задуми.

Препароване фортепіано

У Тері Райлі, композитора,  що писав у стилі мінімалізму є п’єса in C. яка складається із 57-ми звуків, їх можна повторювати до нескінченності. Також для прослуховування пропоную вибрати для себе п’єсу П`ярта “Табула Расса”, для двох скрипок, струнного оркестру та препарованого фортепіано. Спитаєте, а що ж таке це препароване фортепіано?

Цю інформацію я не вичитала в Інтернеті, не придумала самостійно, хоча деякі рефлексії з мого власного досвіду тут присутні. У статті використано уривки із лекції відомої музикознавці Наталії Швець.

Урбанізація суспільства, його глобалізація змусила людей відходити від авангарду, чогось нового, саме тому. втомившись від усього цього людина почала захоплюватись мінімалізмом. Хтозна, може й ви для себе відкриєте новий стиль музики?

Автор: Анна Шпилевська