ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Шедевр світового арт-хаусу чи мотлох на кіноіндустріальній ниві? Експериментальна хорор-комедія чи божевільний треш? Геніально саркастичний Кевін Сміт чи хворий на голову режисер, якому час на пенсію?
Усе це – фільм «Бивень». Неоднозначний, химерний, місцями – абсурдний. Цілий атракціон емоцій, чорно-біла контрастна палітра, адже ані глядачі, ані кінокритики так і не змогли дійти згоди в суперечці, де місце «Бивню». Одні вважають, що десь на смітнику кінематографу, інші ж твердо стоять на позиції присудження фільму всіх можливих нагород у всіх можливих номінаціях і автоматичного зарахування Кевіна Сміта, його режисера, ледь не до лику святих. «Бивень» вийшов на екрани ще 2014 року, але досі залишається предметом пересудів тих, хто зважується похитнути свою психіку і полоскотати нерви, переглянувши його. Якщо вже фільм викликає відверто полярну реакцію в публіки, повз нашу з Вами увагу він проскочити також не має права. Отже, світло, камера, мотор – «Бивень»!
Беремо штурмом огляд сюжету. У фокусі подій – журналіст-початківець Уолес, який відправляється в подорож Канадою. Неочікуваний (а саме цим словом можна описати багато чого у фільмі) розвиток подій змушує головного героя змінити свої плани і напроситися в гості до моряка старого гарту, щоб вивідати його неймовірну, повну пригод історію життя. Мабуть, саме тут починається найцікавіше. Головний герой уночі прямує у старий будинок посеред лісу. Здавалося би, нічого особливого, досить штамповано, навіть по-голівудськи, однак «Бивень», ненав’язливо, граючи, підводить глядача до абсурду й фурору. Уолес, безстрашний журналіст, усе ж потрапляє в будинок моряка. Той, своєю чергою, привітно зустрічає його пресмачним чаєм.
За милою бесідою старець сповідується про сокровенні таємниці флотського життя, близьке знайомство з Хемінгуеєм, корабельну аварію і, як наслідок, міцну і вірну дружбу з… моржем. Так, Ви не помилилися. Саме з моржем. Єдиною істотою, у чиєму серці вистачило любові, щоб розділити її ще із зовсім юним самотнім матросом. Однак так уже влаштована бездушна людська сутність, наче промовляє до нас сам режисер, такими вже жорстокими є наші безсердечні «я», що дружбі цій не судилося тривати вічно. Під дією звірського голоду, не так фізичного, як емоційного, моряк убиває свого приятеля. І відтоді все життя шкодує, згадує, любить. І, що найхимерніше, – шалено намагається повернути до життя свого моржа, свого «Містера Бивня». Саме у здійсненні цього задуму вже далеко не молодому, схибленому ученому із морським минулим і знадобиться Уолес, трохи безглуздий і безпринципний писака.
Увага! Тут починається попередньо анонсований і розрекламований мною треш!
Божевільний старий, підсипавши головному герою снодійне у начебто пресмачний чай, проти його ж волі відрізає йому ногу. Нарешті у хід пішли конкретні дії із втілення в життя абсурдного плану перетворення людини, хомосапієнса звичайного, на моржа, на «Містера Бивня». Операція за операцією, кінцівка за кінцівкою – й Уолес усе далі від своєї індивідуальної подоби, а моряк із психічними розладами усе ближче до своєї мрії.
Звісно, на пошуки журналіста вирушають його не зовсім вірні дівчина і друг.
Вони звертаються до ексцентричного детектива, абсолютно безглузду роль якого оригінально виконав майстер перевтілень Джонні Деп. Може, хоча би наявність цього гучного імені зацікавить Вас до перегляду фільму.
Наостанок залишу інтригу. І не тому, що закликаю Вас себе пересилити і все ж провести експеримент над власною свідомістю, переглянувши цю стрічку. Просто далі сюжет розвиватиметься так стрімко і неоднозначно, так дивно, жорстоко, деякою мірою шокуюче, що кожен глядач має сам для себе розставити акценти. Осмислити, як сприйняти й оцінити події, що розгортатимуться на екрані. А вони, мабуть, нікого не залишать байдужими. Можливо, викличуть огиду, бажання закидати поп-корном екран, чхнути на фотографію режисера й закопати якнайглибше у своїй пам’яті будь-які спогади про цю стрічку. А може, змусять змінити свої погляди на сприйняття навколишньої дійсності, віддати життя морській стихії і відправитися на пошуки власного «Містера Бивня».
Занадто вже важко пройти повз, не відчути нічого, не запустити у серце абсурдну й трешову, як я вже раніше наголошувала, саркастичну, чудернацьку, моментами – безглузду, а моментами – високо інтелектуальну(стосується, передусім, цікавих алюзій на творчість старця Ернеста) історію. Вибір – за вами.
Я не пропагую цей фільм як претендента на «Оскар» усіх часів і народів чи, навпаки, як абсолютний і непотрібний мотлох кінематографу. Вирішуйте самі. Однак пам’ятайте, що « кожна людина по суті, в глибині душі – морж». Приємного перегляду, запасайтеся нервовими клітинами і ванільним морозивом!
Автор: Карина Сайфудінова
Фото з Інтернету