ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Фільм «Перед світанком» американського режисера Річарда Лінклейтера залишає глибоке і світле враження. Це та стрічка, яку потрібно дивитися без поспіху та із певним натхненням. Адже вона сповнена таких ненав’язливо-мудрих, філософських нюансів, що нагадує велику книгу, яку хочеться перечитувати знову і знову.
Ми якось так звикли, що фільми про кохання завжди повні сентиментального пафосу, жорстоких розлук, солодкаво-приторних сцен із легкою або й конкретною еротикою. Однак ця стрічка якісно відрізняється від усіх інших в цьому жанрі. Режисер пропонує нам «інтелектуальне» кохання. Почуття, яке спершу виявляється саме на духовному рівні, на рівні єдності душ, а вже потім на фізичному. Ця стрічка відзнята у 1995 році і пропонує нам той погляд на кохання, який не втрачає своєї актуальності ніколи. Хоч кінофільм американський, він має неймовірно ніжний французький шарм. Адже не позбавлений легкості, іронічності та водночас глибокого сенсу.
Все починається з мандрівки у поїзді. Хлопець і дівчина. Сором’язливі, та можливо надто начитані. Мрійники, які досі не можуть стати сучасними, відкрити своє серце цинізму. Вони безмовно спостерігають за німецькою подружньою парою, яка весь час свариться. Що це? Натяк автора сценарію на те, що будь-яке кохання закінчується розчаруванням і сваркою? Чи просто антитеза? Це побачимо згодом.
Зрештою хлопець і дівчина знайомляться. І починають свій діалог. Фільм «Перед світанком» це власне і є стрічка-діалог. Вона не надто сюжетна, можливо не містить кульмінації. Але ці розмови, їхній зміст турбують людей земної кулі от уже цілу вервечку століть. Питання життя і смерті, довговічності кохання, чесності, рівноправності жінок і чоловіків, кар’єри і родини… Американець Джессі і француженка Селін говорять про все на світі, не боячись бути осміяними, без будь-яких компромісів. Вони просто кажуть те, що думають. Бо можливо вже не зустрінуться завтра. У них немає ЗАВТРА.
У стрічці віртуозно порушується питання «моменту». Моменту життя, щастя, натхнення. Мудреці кажуть, що людина не має вчора, яке вже давно минуло і залишилося хіба у спогадах і ще не знає про ЗАВТРА, адже невідомо чи воно настане. Однак у нас завжди залишається «сьогодні», яке потрібно цінувати і радіти від того, що ти дихаєш, живеш, бачиш світ навколо. І ці двоє закоханих людей усвідомлюють цю істину. Вони розуміють, що якщо зустрінуться завтра, то можливо відкриють одне в одному ті боки, які не хотілося б знати. Розчаруються. Але коли будуть разом один єдиний день і ніч, перед світанком, їхнє щастя буде повним…
Цей фільм перегукується із новелою Володимира Винниченка «Момент». Коли двоє людей, на порозі війни, на хиткому містку між життям і смертю, між своєю і чужою країною відчувають неймовірне почуття – кохання. Але це тільки один момент. Потім вони ідуть. Кожен своєю дорогою. Бо нічого більше не повториться. Момент, як і життя, як і кохання неповторний…
Але цінність фільму «Перед світанком» в тому, що він не дає однозначних відповідей. Адже і життя можна прожити, як щасливий та неповторний момент. І кохання може бути вічним та незбагненним, може стати моментом щастя у безмежній вічності.
Автор: Оксана Бабенко
Фото з Інтернету