Гурт «Полюс»: «Самі не воюємо, а всього-на-всього граємо»

Їхні пісні навіюють гармонію, висмоктують з тебе поганий настрій і з кожним новим акордом ти невимушено усміхаєшся. Їх можна слухати довго, вони не нав’язливі, позитивні і світлі. То немовби терапія музикою, яка лікує та проганяє усі сумніви та страхи. Спілкуємося із хлопцями з гурту «Полюс» про пригоди, мрії, натхнення та, звісно, творчу лабораторію.

Івано-Франківський гурт «Полюс» існує вже 15 років. Ініціатором створення є Андрій Василюк – фронтмен, вокаліст групи. Позаду – безліч виступів, кардинальних змін колективу, фестивалів та порваних струн. На вересень «Полюс» планує благодійні концерти, присвячені збору коштів для вояків з АТО. Хлопці усвідомлюють, що мистецтво наразі повинне активно долучатися до боротьби з окупацією. Вчора вони зіграли спільний концерт із камерним оркестром «Гармонія Нобіле». «Частину грошей треба віддати на потреби фронту, адже ми самі не воюємо, а всього-на-всього граємо», – розповідає Андрій Василюк.

Склад групи: Андрій Василюк – вокал, гітара. Сергій Базовський – гітара. Тарас Василюк – бас-гітара, бек-вокал. Назар Василюк – барабани, перкусія, бек-вокал. Славко Медвейчук – клавіші.

Про що зазвичай співаєте?

Тарас: 90 % пісень про любов. Деколи питають на концертах: а чого ви не співаєте патріотичних пісень, про УПА? Або про наркотики наприклад…  Як на мене, більшість пісень має бути саме про кохання.

Автор тексту і нот – Андрій Василюк. Чи ще хтось долучається до написання музики?

Тарас: Останнім часом Сергій наш долучається. Написав пісню «Коли часом».

Теж про любов?

Тарас: Ну вона радше про дружню любов. Це пісня на тексти Франка, а музику Сергій написав.

А ви полюбляєте використовувати тексти класиків?

Тарас: У нас була раніше пісня на слова Франка, називається «Пісне моя». Так само ліричні тексти, і на нашу музику.  Ми записали на Шевченківські дні дві пісні –   «Думи мої» і «Бандуристе, орле сизий». Та це все експерименти,  ми їх у репертуарі не використовуємо. А ось пісня Сергія «Коли часом» є із претензією на хіт.

У вас дуже цікава назва: «Полюс» – швидко запам’ятовується. Вона несе якийсь підтекст чи виникла спонтанно?

Тарас: Це було дуже давно. Бо групі вже 15 років. Наскільки мені розповідав Андрій, фішка була така: дуже довго йшли дискусії, Андрій, фронтмен, хотів назвати групу Амадей. Але виникла якась така дурнувата назва «Полюс», і всі, крім нього, цю назву підтримали, хлопці дуже хотіли, і вийшов «Полюс». Якось з часом уже звиклося. Нас плутають із радіо «Західний Полюс», у гуглі ми не вибиваємося, тому що вибивається полюс північний і південний( сміється).

Але щось у цій назві є ваше, характерне?

Ну… полюс – це вершина. Так що щось у цьому є.

Чи завжди є натхнення грати? Музика – це ж творчість і вимагає відповідного настрою. Чи постійні тренування стали для вас уже суто професійним обов’язком?

Славко: Ні, натхнення мусить бути. Завжди хочу грати. Просто буває, коли надто довго граєш, виникає бажання відпочити.

Тарас: У мене буває всяке. Буває бажання – не буває бажання. В принципі, гурт «Полюс» професійний колектив. Ніколи не було так, що: от хлопці, йдемо пограємо, вип’ємо пива! Ні, у нас професійна група, професійні музиканти, регулярні репетиції. Тому що відповідаємо перед слухачем за продукт! Натхнення є – граємо, немає – можемо й трохи відпочити. Влітку, оскільки липень – мертвий сезон, робили собі канікули на 2 тижні. А так, то намагаємося  ставитися до цього максимально серйозно.

Тарасе, у дитинстві ти вперто не хотів пов’язувати своє життя з музикою Що змусило тебе до неї повернутися?

Тарас:  Перший курс – кафедра театрального мистецтва. До музики завжди був дотичний, оскільки це сімейна справа: грає батько, і його брат. У свій час я виходив як сесійний музикант гурту  «Джем», але коли виникла потреба у басисті для «Полюса», то терміново купив гітару, одразу пішов на репетицію. Тоді басистом бути не хотів, але зараз абсолютно задоволений цією роботою.

А у тебе, Славку, як? Ти з дитинства вже до музики прив’язаний, знав, що будеш музикантом?

Славко:  Від народження(сміється). У ранньому дитинстві почав бринькати на фортепіано, у першому класі пішов у музичну школу. Був момент, коли музика мені трішки набридла, але він швидко пройшов.

Скажіть, де гастролювали, куди мрієте  поїхати?

Назар: На Марс! Там багато фанатів, я там уже був!

Тарас: Основна географія – це Західна Україна: Франківщина, Львівщина, Тернопільщина, Чернівці. А де би ми хотіли виступити? Я би із задоволенням виступив на Уемблі, але поки що не кличуть.

Ви гастролювали до Польщі. Які там перспективи розвитку музичних гуртів?

Назар: Я довший час жив за кордоном. Там, звісно, все краще. Але у нас буде так само все добре. Все, що зроблено в Україні, воно якісне. За кордоном набагато краща  якість організації. В Україні є гурти, які грають дуже кльово, просто треба мати дуже багато грошей щоб пробитися далі…

Чи любите експериментувати?

Тарас: Ми любимо експериментувати у музичному плані. Грали із двома барабанщиками, зі скрипкою, у нас були експерименти з камерним квартетом. Експериментів, зав’язаних на буфонаді,  не сприймаємо. І такого ніколи не робили. Сергій експериментує зі звуком. Ми переробляємо пісні. Із балади можемо зробити рок-н-рол, зі свінгу зробити баладу. Але намагаємося не переборщувати.

Чи має «Полюс» у своїй біографії казусні, кумедні моменти?

Тарас: Бували різні смішні гастролі.  Їхали на гастролі до Криму у бусі без вікон на колонках, тому що не було місць, з Франківська до Ялти каталися як груз. Одного разу трапився дивний шофер, який вимагав, щоб йому аванс дали золотими зубами, оскільки грошей нема, виривайте золоті зуби. На гастролях ніколи не буває нудно.

Побажання українцям на День Незалежності від гурту «Полюс»

Сергій: Бажаю миру! І в державі, і в мізках!

Славко: Щоб ми були дійсно незалежною державою, від москалів щоб не залежали.

Тарас: Майте царя в голові, і тоді все буде нормально!

Назар: Здоров’я , щоб хлопці сюди скоріше повернулися живі, здорові, щоб було у нас все добре, бо ми вже цього вартуємо.

Спілкувалася Катерина Воронова

Фото надані гуртом “Полюс”