Відгомін минулого

Таємнича постать Сальвадора Далі завжди приваблювала кінематографістів. Про великого митця знято біля 38 стрічок і кожна з них володіє особливим шармом. Однак фільм “Відгомін минулого” є цікавим сплавом документальних фактів і художньої інтерпретації. Фільм знятий спільно двома країнами Великобританією та Іспанією, а відтак не позбавлений іспанських ноток неспокою. Але родзинкою є те, що у фільмі показано не лише постать Сальвадора Далі, але і Гарсії Лорки.

Цей своєрідний іспанський поет  і художник-графік зараз призабутий. Але колись на його віршах зростали цілі покоління молоді.

Сходить місяць,

Земля в морі тоне.

Серце як острів

У просторі.

Його вірші окрім мелодійних описів природи були наснажені певною революційністю. Гарсія Лорка був полум”яним революціонером, він мріяв про соціалістичні зміни для суспільства. Його неабияким поціновувачем був Че Гевара.

Сальвадор Далі і Гарсія Лорка були друзями?

Мало-хто знає, що життєві шляхи Сальвадора Далі та Гарсії Лорки перетиналися.  Вони зустрілися у Мадриді у 1922 році. На початку фільма ми бачимо Сальвадора Далі, як самотнього дивакуватого генія цілковито заглибленого у мистецтво. Пізніше юнак входить у творчу богему, і там зустрічає Лорку. Їхні стосунки складаються дуже нелегко. Спершу це потужна дружба двох непересічних людей. Вони ніби доповнюють одне одного, допомагають відкривати грані творчості більш повно, ширше дивитися на світ. Але з часом починають відчувати щось більше, аніж просто дружбу. І бояться цього, не наважуються перейти певну межу… Сальвадор Далі тікає з міста, він прагне покінчити з цією ситуацією, змінитися. Згодом він зустрічає  російську емігрантку Галу, яка стає його провідником у світі мистецтва, допомагає стати знаменитим. Життя ж Гарсії Лорки складається більш трагічно.

Меланхолійний лад передвоєнної Іспанії

Кіно є цікавим не лише завдяки сюжетним перепитіям. Фільм є складним для розуміння. Режисер Пол Морісон не дає глядачу простих шляхів. Він змушує поринути у атмосферу передвоєнної Іспанії. Мелодійні, сумні вірші Гарсії Лорки, зображення природи на початку налаштовують глядача на меланхолійний лад. Чудові костюми 20-тих, відповідні зачіски, лоск богеми відчутно передають дух епохи. Часто дивні, трохи незрозумілі, відірвані з контексту репліки створюють шлейф легкої незрозумілості. Ритми атмосферної музики Мігеля Мера доповнюють задум. Багато уваги надається епізодам, художній деталі. Особливо вражає момент, коли Сальвадор дізнається про трагічну смерть Гарсії Лорки і розмальовує своє обличчя жахливою чорною фарбою, а потім приходить дружина і кличе художника до вітальн, а він з вбивчою покірністю підкоряється. Разом із митцем ми “загрузаємо” у депресивний, психоделічний стан і розуміємо безвихідь буття. Можливо, це найпотужніший епізод у стрічці. Однак є імовірність, що режисер і сценаристи трохи тут “перегнули” палку, бо показали Сальвадора Далі цілком божевільним, душевно невільним суб”єктом, який цілковито підпорядковується жінці. Також образ Сальвадора Далі можна назвати неповним або “однобоким”. Творці фільму подають митця як людину, яка насправді не може віддатися своїм почуттям, і “женеться за наживою”, а тому живе з некоханою Галою. Це дуже суперечливий погляд на особливості біографії художника. Гарсія Лорка подається як нещасливий романтик відданий революційним ідеалам. Створені образи здається створені за класичною схемою – “добрий, лихий”, а це неприпустимо у біографічних кінокартинах.

Хоч фільм “Відгомін минулого” не цілком виправдовує очікування глядача, він все-таки вартий уваги.

Автор: Оксана Бабенко