Те, на що ми чекали сім років

Нещодавно у одному із львівських клубів відбулася прем′єра нового альбому гурту «Карна». Команда була заснована ще 1997-го року у місті Івано-Франківську, але до 2017 випустила  лише два альбоми – «Летимо»(2003р.) і «KARNA»(2010р.). Самі учасники визначають свій стиль як гуцул-метал. Саме таку назву має диск, який побачив світ восени 2017. До нього увійшли дев′ять композицій, три з який вийшли раніше, а це «Полтергейст», «Party на Прикарпатті», «Гуцул-метал», та вже встигли полюбитися слухачам.

Ми з нетерпінням чекаємо музикантів. Проектори виводять зображення   обкладинки диску. З неї нам простягає своє серце «Залізний Дроворуб» Френка Браума. Тільки він зовсім не з чарівної країни Оз, а з Гуцульщини – одягнений у кептар, підперезаний чересом,  на голові має капелюх, у правій руці – різьблений топірець. Ласкаво просимо! Це гуцул-метал!

«І на душі стає затишно і гарно, коли з динаміків лунає Карна. І на душі стає красиво-красиво, коли зі мною моя мила.» «Гуцул-метал» звучить першим. Це одна з найважливіших пісень альбому. Тут розповідь про Карпати, доповнена скрипкою і народним співом. Наступними лунають «Вітролом» – пісня єдності з природою,  і «7 трембіт» – перша композиція в альбомі.

«Львів, де ви ?», – запитав гітарист Влад Ярун, який, до слова, став саунд-продюсером нового альбому.

Ось звучить «Варта» – мабуть, особисто мені подобається найбільше з усього альбому. На її початку, голос гуцулки, яка розповідає про таємничу пісню. Потім соліст Олексій, ніби розповідаючи казку, співає: «Наша хатка скраю, нікого не чіпає. Тільки трохи страшно як туман лягає…». Магічно-казкова пісня про гори, вогонь, мавок і ніч… Мелодії гітар тут поєднуються із сурмами, дримбою та дитячою коломийкою наприкінці.

 

«Це справжній сюрприз для нас, що вас так багато! Мені дуже приємно, бо я народився саме у Львові. Це все наша ″Планета Земля″!», – радісно говорить Влад Ярун.

«А зараз трохи старих пісень, які ви маєте знати напам′ять і співати у весь голос», – повідомив соліст Олексій Шманьов. І «Карна» виконала такі композиції як «Хмара»,  «В обіймах сплячого сонця»,  «Чекати буду», «Залиши»…

«Двадцять років тому ми виступали і молоді було не менше як зараз. Чи це я так постарів, чи то ви не змінилися? Пообіцяйте нам, що наступного разу, коли ми приїдемо, вас буде на менше, а, можливо, у два рази більше!» – радіє Влад.

«Я не можу згадати такого сольника. Це перший такий наш у Львові», – розповів Олексій Шманьов.

Однією з родзинок вечора став величезний аркан із Владиславом Яруном в центрі кола.

Настав час для лірики і романтики. Без пісень «Навіщо», «Серце», «Маленька» не уявляю цей гурт.

2013-року «Карна» поновив, після перерви, свою діяльність  з новим фронтменом Олексієм  Шманьовим.

«Я не можу втриматися і не похвалити Олексія! Він не співав раніше деяких  пісень, але виконує їх надзвичайно душевно!», – радіє Влад.

«Хто пам′ятає такий клуб як «Лялька»? Це був культовий заклад, який тягнув львівський андеграунд, рокенрольну  культуру.  Зараз ми зіграємо пісню, від якої там аж стіни тряслися. Її назва ніяк не пов′язана з клубом. Це «Сміття».», – продовжив гітарист.

« Ми виходимо на фінальну стадію. То хто хотів танцювати? Ви готові!? Отож ″Ті, що танцюють на голові″!», – звернувся до публіки Олексій.

Продовжуючи тему про «Ляльку», Влад Ярун запросив на сцену Дмитра «Кумара» – вокаліста «1914» та культувого «Тостера». Разом з Кумаром запрошення отримав Мяч Дредбол – людина, яка  керує найкращими музичними сценами України. Вони, спільно з «Карною» виконали композицію, яка так встигла полюбитися за літо шанувальникам – це «Party на Прикарпатті».

«Чорти волохаті, lets go party!» Атмосфера у залі досягла свого апогею.

А далі був традиційний біс. Команда зіграла такі пісні як «Моя мила», «Летимо».

«Ми сьогодні виконали рекордну кількість пісень – двадцять  одну. Давайте двадцять другу і по домах!», – захоплено сказав Влад і оголосив емоційну «За тебе».

Публіка дещо розгубилася: невже хлопці забули про  «Туман» – останній трек нового альбому. Але Олексій, ніби відчуваючи це, акапельно заспівав: «В голові дурній – дурман. Огорнув думки – туман…»

Гуцульщина – один з регіонів України, який найкраще зберіг свої традиції. Гори, єднання з природою, чарівний світ , міфологія, яка не є біднішою за грецьку, римську чи скандинавську – це все грань трансцендентного, яку ми можемо відчути. Саме такі мотиви створює у своїх  композиціях «Карна». Їх музика ні на що не подібна, мелодійна, з важкими рифами ніби  гірська річка, що повертає нас до духовних джерел і традицій. У «Гуцул-металі» немає «проміжних» пісень: все сплітається, органічно поєднується. Це саме те, на що ми чекали сім років.

Автор: Марія Масюк

Фото Галини Костик