ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Цього року виповнюється 90 років із Дня народження українського письменника, журналіста, кінематографіста Павла Загребельного. Його перу належить кількадесят романів та сценаріїв, рецензій, повістей. Роману «Юлія або Запрошення до самовбивства» цьогоріч виповнюється 20 років. Уперше інтелектуально-психологічний твір було надруковано під назвою «Юлія» у журналі «Вітчизна» 1997 року. Окремим виданням роман вийшов у 2000-му.
Створення шедевру припало на часи літературних пошуків та художніх переосмислень. Це стосується не лише епохи 90-тих, але і творчих змін автора. Павло Загребельний займався історичною та військовою тематикою, писав кіносценарії до фільмів. Його роман «Юлія або Запрошення до самовбивства» поєднав у собі одвічнозагребельне: військовий сюжет та образ Жінки.
Життєва історія Романа Шульги ґрунтується на пошуках Юлії – першого кохання героя. Ще 18-річним парубком, у часи Другої Світової, він зустрів трохи старшу дівчину, з якою пізнав ніжне почуття. Для юного танкіста Юлія замінила турботливу матір – і стала першою жінкою. Як на мене, просліджується теорія генетичної подібності, згідно якої сини шукають собі дружин, схожих на матерів. Адже і самі імена збігаються: Уля (Уляна) – Юля. Стосунки розірвала війна: у 42-му Юля гине. Відтоді утворюється замкнуте коло: німкеня Уля із Європи, Оля із Борисфену, ітілійська Юлія Никонівна, візантійська харків`янка Юля. У кожній новій жінці він бачив одне: її голос, безсоромні вуста, гладку шкіру, широкі стегна. Спершу сюжет нагадав мені бульварний роман: трагічна історія кохання, коли герої не можуть бути разом і все це впереміш із пристрастю. До того ж, автор активно використовує суржик, що трохи не асоціюється із інтелектуально-психологічним романом. Та слід взяти до уваги авторський стиль Загребельного та його літературні новопроби – він один із перших українських письменників пострадянської епохи, який започаткував еротику у романі.
Роман Шульга із невпевненого парубка-фронтовика стає мужнім успішним чоловіком. Проте гроші та впливові зв`язки не заповнюють душевну пустку. Доля дарувала зустрічі із різними жінками, але вони усі раптово зникали із його життя. Як і перша Юлія із Ташкенту. Шульга сам розриває замкнуте коло вистрілом у голову.
Протягом роману Павло Загребельний вустами головного героя стверджує лише одне: у жінці закладено особливий сакральний зміст. «Вона завжди поряд з Богом, в усі часи та усіх просторах». Роман Шульга побачив, відчув справжню жіночність, цілюще тепло, духовну невичерпність жіночого єства. Все життя Романа та його Юлію з`єднувало щось невидиме. Цей зв`язок він намагався відновити з іншими представницями прекрасної статі, які так були схожі на його кохання. Але перша жінка його життя – неповторна, єдина.
Можливо, тому цей роман важко віднести до белетристики. Загребельний простою мовою говорить про вічне. Чоловік, який пройшов війну, пережив радянщину, зміг винести суворі випробування, виявився безсильним перед жінкою. Шульга до останнього сподівався на зустріч із Юлією, яка стала для нього сенсом життя. Але зрозумів, що вигадав її, зромантизував, вимагав від інших жінок повторності неповторного. Адже кожна жінка – таємниця. Загадкова безкінечність.
«З такою жінкою ти й Бог, і людина, але тільки з такою, з цією, єдиною на світі, ось чому ти приречений ціле життя шукати її, знаходити і знову втрачати…»
Автор: Альона Філіпова
Фото з Інтернету