“СУП” проти поетів?

Все за словами мого друга починалося досить позитивно. На одному із акаунтів у соціальній мережі «вконтакте» був оголошений конкурс поезії, сайтом samizdat.in.ua. Умови були досить простими, відіслати на їхню електрону пошту до п’яти віршів і чекати результату – чи опинишся ти в числі 20 кращих поетів, котрі будуть надруковані в альманасі «Сучасна українська поезія», а якщо взагалі сподобаєшся журі, то поету котрий був найкращий мали надати грошовий приз в розмірі п’ять тисяч гривень. Той хто чимось поступився кращому поету отримував три тисячі, ну і звісно третій поет, або поетеса тисячу гривень, плюс бути лідерами двадцятки альманаху «СУП», для молодих початківців умови конкурсу були казковими.

Для участі в конкурсі потрібно відправити свої роботи (максимум 5 віршів, тема вільна) ДО 27.03! на адресу: info.samizdat@ukr.netПерший відкритий поетичний конкурс сучасних Український поетів запрошує до участі всіх авторів, які пишуть вірші російською та українською мовою!

Також у листі необхідно вказати наступну інформацію:

1) ПІБ учасника
2) Місце проживання
3) Контактні дані (телефон, e–mail)

Більш детальна інформація на сайті:
http://samizdat.in.ua/

Прочитавши уважно інформацію, я так само, як і мій друг вирішив відіслати свої вірші на конкурс із надією, ну якщо не отримати лаври переможця, то хоча б опинитися в книзі і бути надрукованим. Із самого початку було цікаво чи пройдемо ми відбір журі, із яким можна поіменно ознайомитися і побачити фото, на їх сайті у розділі «наша команда». Подалі йшлося про те, що кожному буде відписано по емейлу чи пройшов він відбір до 20 кращих, далі до 29 березня мали бути висвітлені на їх сайті результати трійки щасливих переможців. Ми із товаришем жартували один над одним, хто та як буде витрачати гроші і наперед один одного вітали із перемогою, як виявилося не даремно. Спершу  йому прийшло повідомлення:

Доброго дня! Вас вітає видавництво “Samizdat“, хочемо повідомити вас, що ви були відібрані нашим жюрі в список кращих поетів, чиї твори будуть надрукованні в збірці, з чим вас і вітаємо! Ми хочемо випустити лімітований тираж збірника спеціально для участників конкурса. Альманах  буде коштувати 80 грн. (спеціальна ціна тільки для участників). Ви можете замовити збірку. Для цього потрібно прислати нам наступну інформацію: 1) кількість книжок (1, 2, 3..); 2) номер відділення Нової Пошти; 3) спосіб оплати (післяоплатою у відділенні Нової Пошти або на карточку Приватбанка)

На початку мене відразу дуже обурило, те що потрібно було плати за примірник 80 грн., ну розумію там за доставку книги, але за те щоб потрапити на сторінки доведеться заплатити, не вкладалося в моїй голові. Друг відповів, що це не вдячність із мого боку сердитися, якщо вони надали можливість бути надрукованим, тим паче коли це відбувається вперше із поетом. І більше того, хоч якась пам’ятка залишиться на сторінках  твоєї творчості. Я ще довго опирався і не міг погодитися із всіма умовами цього «першого відкритого всеукраїнського конкурсу». Звісно ніхто із нас не переміг і не зайняв жодних призових місць, та я щиро був радий за товариша, що нарешті він буде опублікований. Про свою участь взагалі забув, виявилося даремно, пізніше мені також прибуло повідомлення із таким точно змістом, це мене здивувало одразу і стало кумедно від ситуації. Ще тоді подумалося мимохіть – невже вони так вирішили підзаробити на ентузіазмі невідомих початківців. Шосте чуття мене не підводило до останнього, не зважаючи на це я також замовив для себе книгу, наївно одягнувши рожеві окуляри, ніби то я помиляюся. У відповідь отримав:

Заявка прийнята. Книгу зможете забрати орієнтовно 14-15 квітня. Перед відправкою з вами зв’яжуться.

Я став чекати цей альманах разом із товаришем, та звісно зі мною ще все не зв’язувалися, а от йому книга вже прибула. Все було послідовно, так як у повідомленнях через емейл. Гадав, що моя черга настане пізніше, та коли побачив книгу то відразу перестав її чекати. Із самого початку, хотів побачити чи знайду там свої вірші, але мене там не було, тільки поезія друга. Побачив зміст котрий почався із другої сторінки, тобто форзац у книзі був відсутній, також в ній не було титульної сторінки де повинні були вказані основні бібліографічні дані видання: прізвище автора, назва, назва видавництва, місце і рік випуску. Те що вона була в тонкій обкладинці, а не в політурці обурювало також. Закінчувалася книга віршем автора, зміст починався відразу за «титульною» сторінкою, на якій писало тільки “Сучасна українська поезія” та внизу Київ-2014. Жодних реквізитів книга не мала, ніхто не буде знати якого видавництва вона, який її тираж, хто відповідав за друк, хто був дизайнером, на помаранчевій обкладинці внизу було намальована емблема видавництва «Крок», та в середині ніде не було про це вказано. Згодом дізнався, що в інших примірниках відсутні автори одні і присутні ті, хто замовляв собі альманах. Загалом в 130 ст. помістилося сорок авторів одразу. А ми ще із самого початку цікавилися коли читали повідомлення, кому ще було здійснено розсилку, тобто чи реальні шанси на перемогу, щоб потрапити в друк, та виявилося шанси були у всіх. Тепер цікаво скільки таких хто замовив собі книгу, щоб побачити вперше своє ім’я у збірці, чи дійсно ті автори були легітимними переможцями, скільки вони заробили грошей. Із тверезої точки зору нас ніхто не заставляв туди відсилати віршики, із гуманного боку багатьох використали і таку книгу соромно показувати.

Автор: Віталій Попович