ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Найгарячішою темою від найдавніших часів до сьогодення залишатиметься тема кохання. У творах філософів та літераторів античності романтичні сюжети займають далеко не останнє місце. За допомогою міфологічних образів вони намагались передати тогочасні уявлення про любов, адже по міфах Стародавньої Греції можна відтворити картину світу у поданні її стародавніх жителів. Олімпійські боги були схожі на людей і стосунки між ними нагадували відносини між людьми: вони сварилися і мирилися, заздрили і гнівалися, брали участь у війнах і закохувались. Міфи про них бентежили, підбурювали фантазію і займали важливе місце у житті населення Еллади.
Щасливе кохання. Є безліч міфів, де ілюструються сильні і щирі почуття. Наприклад, пара Ерос і Психея для греків – це класичний приклад істинної любові. Після зустрічей наосліп, образ, труднощів та випробувань підземним царством, їхнє кохання стає лише сильнішим. Або ж доволі відомий сюжет у сучасній культурі про скульптора Пігмаліона та його статую Галатею.
Антоніо Канова “Амур і Психея”, Лувр
Зрада. Хоча у Зевса були законна дружина Гера, громовержець не міг долати свою пристрасть, яка виникала при вигляді інших богинь. Так, від незаконного шлюбу з Деметрою народилась Персефона, Океніда Еврінома народила Зевсу трьох Харит, а після 9 ночей з Мнемосіною, на світ з’явились 9 муз. Від союзу із Лето народились пара богів – Аполлон і Артеміда. Під час їхнього любовного зв’язку, Зевс перетворився на перепела, а Лето перетворив у перепілку. Між іншим, верховний бог любив такі метаморфози. В образі лебедя він звабив Леду, а перетворившись на білого бика викрав для любовних утіх Європу, дочку фінікійського царя.
Тіциан. “Викрадення Європи”, 1562 р.
Ще одним відомим прикладом подружньої невірності є міф про Афродіту та Ареса. До речі, елліни визнавали наявність у чоловіка схильності до полігамії, тому засуджували та карали лише жіночу зраду.
Невтішні історії. Міф про Орфея та Евридіку, напевно, одна з найтрагічніших історій кохання грецької міфології. Історія про те, як молодик вирішує за будь-яку ціну повернути свою кохану із царства мертвих. Непереборне бажання побачити її знову дає сили і наснаги Орфею переконати перевізника Харона та перепливти річку Стікс, приспати триголового Цербера, зворушити своєю музикою жінку Аїда Персефону. На жаль, у вирішальний момент він втрачає свою милу назавжди. Не маючи можливості прожити без неї, Орфей проводить решту днів, блукаючи в безцільному смутку.
Нарцис і Ехо – це герої іншого сумного міфу, який розповідає про нерозділене жіноче кохання та глибоку чоловічу самозакоханість.
Нетрадиційні стосунки. У грецькому суспільстві було достатньо поширене таке явище як гомосексуалізм, але варто відзначити, що його сприйняття відрізнялось від сучасного. Тому не дивно, що ця тематика теж присутня у грецькій літературі. Міф про стосунки Аполлона із Гіацинтом та Кипарисом розповідає про захоплення чоловічою юністю та красою. Цікаво, що у грецькому гимнасії зображення покровителя музики Аполлона завжди знаходилося поруч із зображеннями Гермеса й Геракла, які теж не приховували свої почуття до чоловічої статі. Міф про Зевса, який (знову ж таки) перетворився на орла та викрав юного Ганімеда, надзвичайно популярний в Греції і Римі, оскільки в ньому знаходили релігійне виправдання пристрасті до хлопчиків (вознесіння на небеса на спині орла або в образі орла – це широко поширений релігійний сюжет).
Рембрандт “Викрадення Ганімеда”, 1635 р.
Наведені вище приклади, ще раз підтверджують тезу про те, що всі сюжети давньогрецьких міфів взяті із життя, де є місце не тільки радості та щастю, а й зрадам, ревнощам та нерозділеним почуттям. Загалом, світ античної міфології неймовірно захопливий, тому знайомство із ним ніколи не буде марною тратою часу.
Підготувала Анна Швидь