Важливе
Must see серед українського кіно

Must see серед українського кіно

Десятки років сотні тисяч людей чекають новинок з Голлівуду. Вони слідкують за улюбленими акторами й чекають фото зі зйомок чергового фільму. Вони підписані на відомих режисерів, ходять на усі відзняті ними стрічки і щороку дивляться трансляції премії «Оскар», вболіваючи за найкращі (на їх думку) фільми. Ми любимо французький арт-хаус, скандинавське нестандартне кіно (дивуємось їхньому Slow TV) і можемо назвати усіх Джеймсів Бондів, а от за українською кіноіндустрією майже не слідкуємо.

Кінопродукція в Україні значно зросла у порівнянні з попередніми роками. Останнім часом в Україні популярні фільми й про те, що було в нашій країні у минулому столітті, те, що почалося в 2014 році й те, що продовжує відбуватися. Насамперед, – це «Крути», «Чорний ворон», «Зима у вогні», «Кіборги», «Додому», «Черкаси» тощо – всі ці фільми дуже важкі для перегляду і сприйняття, особливо коли розумієш, що все це відбувається зараз у твоїй країні. Можливо багато хто чув ще про фільм «Плем’я», який отримав кілька міжнародних нагород, а також усім відомі комедії чи серіали від «Студії Квартал-95».

Нижче наведено п’ять фільмів, які сподобаються кожному, вони різні, але всі однаково чудові. Саме ці фільми рекомендуються до перегляду усім, хто вважає, що український кінематограф мертвий.

«Сторожова застава». Пригодницьке фентезі Юрія Ковальова, зняте у 2017 році. У фільмі йдеться про підлітка Вітю, який із сучасного Києва потрапляє на тисячу років назад – у часи Київської Русі. Стрічка знята на основі книги Володимира Рутківського з такою ж назвою. Тут і про пригоди, і про кохання й дружбу, і про містику й сміливість. Гарна режисерська робота, музика, від якої йдуть мурашки, чудова акторська гра і сюжет. Однозначно сподобається як дітям, так і дорослим.

«Будинок слово». Документальний фільм 2017 року від Тараса Томенка. У 1920-х роках у Харкові звели будинок для українських письменників та діячів культури у формі букви «С». Під один дах заселяються Микола Хвильовий, Остап Вишня, Михайль Семенко і  ще купа відомих нам людей. Звичайно, що весь будинок не могли лишити без нагляду сталінських спецслужб. Хтось не витримує і вчиняє самогубство, хтось йде проти системи і бореться, а хтось підлаштовується. Проте щоразу ситуація загострюється. Творці фільму провели титанічну роботу, дослідивши архіви, тому у фільмі багато раніше невідомих і унікальних фактів. Варто переглянути усім.

«Гуцулка Ксеня». Фільм-мюзикл 2019 року, знятий Оленою Дем’яненко за мотивами оперети Ярослава Барнича. Події відбуваються за кілька тижнів до окупації Західної України під час Другої світової війни. Американець приїздить в Україну, аби одружитися з українкою. Саме за цієї умови він зможе отримати спадок від батька. Карпатські краєвиди, акторська гра, режисура і фрік-кабаре від гурту ««Dakh Daughters» чудово втілилися у фільмі. Але варто попередити, що «Гуцулка Ксеня» радше підійде для любителів нестандартних фільмів.

«Мої думки тихі». Драмедія Антоніо Лукіча 2019 року і особистий фаворит серед українського кінематографу, про який хочеться багато говорити і передивлятися. Сюжет фільму побудований на вічній і зрозумілій усі темі – проблема батьків та дітей. Дует Ірми Вітовської та Андрія Лідаговського просто незрівнянний. В якийсь момент починаєш вірити, що це справді мати й син. Андрій грає звукорежисера, який записує звуки природи, а Ірма – його мати і за сумісництвом таксистка в Ужгороді. Ідеальна картинка усієї України, починаючи від реалій «Укрзалізниці», сімейним застіллям, мовою і закінчуючи ситуацією на кордоні й фотографіями, які хоч раз у житті робив кожен з нас. У фільмі і поплакати, і посміятися, багато разів впізнати себе чи своїх родичів, подумати й зробити висновки. Однозначно must see усім і кожному.

«Віддана». Фільм 2020 року за мотивами роману «Фелікс Автрія» Софії Андрухович, знятий Христиною Сиволап. Події відбуваються в XIX столітті у Станіславові (теперішній Івано-Франківськ). Це історія про дівчат з різних світів, які виросли разом, але так і лишилися кожна у своєму світі: Аделя – панночка, Стефа – її служниця. Події розгортаються дуже швидко і часом не усе зрозуміло у сюжеті. Тож порада – перед переглядом варто прочитати книжку, тоді буде повне розуміння картини і персонажів. Багато моментів нестандартних, але якщо ви сприйняли французький фільм «Амелі», то і «Віддана» теж сподобається. Незважаючи на деякі недоречності, фільм варто переглянути.

І останнє – серіал «Спіймати Кайдаша». Заснований на повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», знятий 2020 року режисером Олександром Тіменко. Давно знайомі герої із 1860-х років переміщаються в Україну 2005-2014 років. Основна проблема серіалу та ж сама, що й у повісті – суперечки поколінь однієї родини, стара груша і непорозуміння невістки зі свекрухою. Побут, розваги, весілля, музика, інтер’єри і навіть мова (до неї особлива увага) – усе це занадто правдоподібна картина України. Взагалі таке враження, ніби спостерігаєш за життям сусідської родини.  Персонажі повністю розкриті, а актори прекрасно вжилися в роль. Тут немає добрих і поганих героїв, бо вони – звичайні люди зі своїми недоліками й перевагами. Ти шкодуєш Мотрю і готовий роздерти Кайдашиху, але через 10 хвилин серії все змінюється і ти вже готовий кинути щось у Мотрю, пригорнувши Кайдашиху. Кульмінація серіалу – події 2014 року, коли Революція Гідності змінює життя як країни, так і родини Кайдашів. Серіал має 12 серій і відкритий фінал. Під час перегляду кожен впізнає моменти з власного життя. Не банальний, хороший і вартий перегляду серіал.

Підготувала Яна Русіна