Пташині історії та вибух цукерок

Сьомого серпня Кіт Ґаватовича познайомив львів’ян з двома кардинально різними світами. Дотепно прописані скетчі театру абсурду «Воробушек» – справжні американські гірки серйозності, що раптово змінююють напрям у жартівливе русло. Висміювання снобізму та гімн «нестерпній легкості буття».

Спочатку вам в темряві голос зверху декламує глибинний текст, а тоді каже, що у вас вираз обличчя надто серйозний. Тому в один момент ти сидиш, приклавши руку до підборіддя, а в інший – вже смієшся, мало не хрюкаючи. А тоді, загалом, в кінці думаєш: «ШОооО це щойно було? Хочу ще!)»

Але сцену вже зайняла людина з іншого світу, іншої культури. Японець Такетеру Кудо без слів розповідає власну історію танцем і пантомімою. Вистава без слів, тому в телефоні ніхто не сидів. Щоб зрозуміти сюжет, або ж придумати його – слід постійно слідкувати за актором. Так, стоп. А де він дівся? Вже поруч бігає біля глядачів, от дивак. Заховався… ну добре. «Японія. Мама казала, то інші люди, не тикай пальцем. У всіх свої традиції. Чемно спостерігай». А тим часом він вже розпанахав декорації і жбурляє в народ цукерки. Кльово.

Насичений вечір. На завершення, інтерв’ю із театром «Воробушек»:
-Хто придумав жарт про Копальню кави? – Всі разом. Однак, ми знаємо не тільки туристичний Львів, не переймайтесь. Тобто не лише «Локаль» *сміються*. В нас ще про Сихів були жарти.
Цікавимось, що надихало акторів на сюжети, цікаво, чи хтось захоплювався Беккетом, можливо, Дугласом Адамсом, або ж іншими літературними творами.
-Та що… знаєте, завжди кажуть що Хармс, Хармс, Хармс, але ми радше спонтанно, просто сідаємо, та й пишемо скетч. Конкретного натхнення літературного, як такого – немає, хіба статтю якусь прочитаю цікаву, або десь щось побачу й занотую, – каже один з акторів.
-А я надихався статтями шизофреніків з інтернету про альтернативну реальність радянського союзу,  – каже інший.
Хлопці хороші, з гумором, думаю, можна будь-що запитувати, все ж, це театр абсурду.
– Актори так, наче, всі одного віку, а скажіть будь ласка… чий це дідо з вами виступає?
– Та який дідо, *сміються* це народний артист України.
А сам чоловік відповідає: – Так, насправді я отримав в руки текст лише декілька днів до вистави. Взагалі, я ну дууууже люблю цих хлопців. Знаєте, вони такі…. такі ТЕПЛІ! *сміються*.

-Так, ще не розходьтеся, якщо вам сподобалося, хочемо повідомити, що 16 жовтня ми будемо виступати в театрі Лесі зранку. Тому приходьте. Ось. Минулого року все пройшло класно, 400 людей було! – повідомляє актор.
-ЖИВИХ! – деталізує другий.

Автор: Тетяна Сень

Фото: надані автором публікації