ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
У період, коли історія стає найдорожчим продуктом у світі маніпуляцій, коли її пишуть, переписують, замовчують, викреслюють і міфологізують, ґрунтовні наукові праці важать більше за будь-яке золото. Їхня реальна вага інколи може дорівнювати незалежності країни. Водночас, історики, що порушують життєво важливі питання національного та всесвітнього характеру, прирівнюються до перших осіб держави. До тих, хто здатен силою свого інтелекту врятувати державу від неминучої загибелі. Книга як механізм захисту нації Цими роздумами про роль історії у долі народів я волію почати рецензію на фундаментальну, ледь не єдину у своєму роді, у свій час, збірку історичної есеїстики Ярослава Дашкевича «Учи неложними устами сказати правду». Її актуальність та злободенність, масштаб фактологічної бази, чутливість автора до найдрібніших деталей, що, однак, формують глобальні процеси, та, зрештою, талант публіциста й науковця роблять це видання однією з найголовніших праць з історії України двадцятого століття. Одним із механізмів захисту незалежності нації та джерелом аргументів у відповідь на будь-які зазіхання інших країн на нашу власну історію.
«Учи неложними устами сказати правду» ставить її автора, Ярослава Дашкевича, в один ряд із найвизначнішими українцями століття.
Хто ж він, цей талановитий вчений, і чим його збірка заслужила таких компліментарних відгуків? Спробуємо пояснити. Його праці розходились світом… Як дізнаємося з відкритих джерел, Ярослав Дашкевич, український історик та археограф, упродовж 83 років свого життя встигнув написати понад 1700 наукових та публіцистичних праць. Годі й казати про кількість премій, звань та нагород – діяльність вченого була визнана як на рівні всього колишнього СРСР, так і далеко за кордоном. Його праці розходились світом, їх публікували у різних країнах Європи та Ближнього Сходу. Зважаючи на всесвітнє визнання, ми говоримо про Дашкевича як про одну з найвизначніших постатей української нації минулого століття. Однак чим особлива праця «Учи неложними устами сказати правду» на тлі сотень інших його робіт? Маємо кілька відповідей.
Дискусія, а не повчання Перше, що варто відзначити, формат і незвичний як для історичної збірки провідний жанр. Ярослав Дашкевич висловлює свої думки за допомогою есе. Якщо згадати стандартні талмуди наукових праць, зіткані із голих фактів, імен і дат, перевага цього формату очевидна. Статті більше нагадують дискусію, аніж повчання, лишають місце для роздумів, викладаючи, водночас, максимум істинних фактів. Важливим у праці є не стільки результат пошуку істини, як її процес, до якого залучена й аудиторія. Ця діалогова форма дозволяє розширити коло потенційних читачів, себто збірка зорієнтована не тільки і не стільки на вчених, викладачів і студентів відповідного профілю, але й на тих, кому цікаво розібратися в минулому своєї держави. Устами самого Дашкевича Друга особливість книги, що логічно випливає з першої – у її авторському стилі.
Зі сторінок збірки до нас ніби промовляє сам Дашкевич. Відповідно до засад постмодернізму, він виступає суб’єктивним та відкритим до полеміки. Спираючись на обраний жанр, учений акцентував увагу на есеїстичності своїх наукових поглядів. Іншими словами, у своїх роботах Дашкевич надавав теоретичну базу, аргументацію, факти, твердо стояв на власній позиції, загострюючи її полемічність, та, однак, завжди припускав наявність дискусії з читачем. Глибінь наукових пошуків Третій доказ на підтвердження великої суспільної ваги збірки «Учи неложними устами сказати правду» – її тематика. З’явившись на полицях книгарень 2011 року, вона увібрала в себе основні підводні камені політичної історії минулого століття. Коло поставлених науковцем питань охоплює місце та роль українських територій у князівській державі, процес створення ЗУНР, українізацію, проведену ще за часів Леніна, національно-визвольну боротьбу, що велась у 30-50-ті роки 20 століття, період Другої світової війни та участь у ній наших співвітчизників, протистояння із поляками на Волині, проблема операції «Вісла».
Увага вченого також сконцентрована на особливостях міжнаціональних взаємин українців. До того ж, не тільки з найближчими сусідами, тобто росіянами й поляками, але й із представниками національних меншин (ідеться про населення Криму та єврейську спільноту). Пірнати у глибінь наукових пошуків Дашкевича можна нескінченно. Перелік піднятих у збірці тем – прямий доказ на підтвердження її злободенності й актуальності, ілюстрація неоціненного внеску Дашкевича у пошук відповідей на найбільш дискусійні питання історії нашої нації у кривавому двадцятому столітті. Еліксир вічної молодості У підсумку, ілюструючи висновок усім вище згаданим, можемо підтвердити компліментарну оцінку усієї діяльності Ярослава Дашкевича загалом та його збірки історичних есеїв «Учи неложними устами» зокрема. Фантастична працелюбність та продуктивність, талант великого історика та визначного публіциста, титанічна праця впродовж всього життя, жвавість розуму та любов до навчання – ось характеристики, що ставлять пана Дашкевича на сходинку вище від інших українських науковців. Унікальність формату, способу викладу думок, багатство фактів, деталей і, як наслідок, запитань, дискусійність, полемічність, злободенність охоплених тем – це рецепт еліксиру вічної молодості його наукової роботи. «Учи неложними устами…» приречена стати настільної книгою для вчених впродовж багатьох наступних віків.
Автор: Карина Сайфудінова
Фото з Інтернету