ARTarea – інтернет-журнал журналу «ARTarea»
Зазвичай користувачі мережі сприймають інтернет як простір, де можна вільно висловити будь-яку думку, обмінюватись ідеями і отримувати миттєву відповідь на питання. Серед всього, цінують цей простір і за безкарність, що породжує величезну кількість публікацій, постів, коментарів образливого чи погрозливого змісту. Водночас, онлайн-режим створює ілюзію особистої розмови з тією чи іншою людиною, а отже – право перебільшувати, висловлювати власні емоції, говорити з сарказмом чи грубістю. Проте що робити ЗМІ, якщо таким полем для особистого з’ясовування стосунків та обміну образами користувачі обрали коментарі під тим чи іншим матеріалом? Як писати матеріал так, аби аудиторія не агресивно виливала свою думку про текст в коментарях, а аргументовано висловлювало свою позицію? Все це важливо, адже так чи інакше впливає на репутацію ЗМІ.
ЗМІ часто використовують у своїх матеріалах мову ворожнечі – висловлювання, які поширюють і підтримують різні види дискримінації, свідомо розпалюючи конфлікт. Проте існує і поняття вербальної ворожнечі . Найчастіше в Інтернеті ми спостерігаємо це явище у коментарях під постами, матеріалами, коли користувачі самі провокують конфлікт. Таких користувачів можна поділити на два види.
До першої групи людей, які можна віднести такий вид агресивного коментування як «тролінг» – повідомлення, деструктивний стиль спілкування, який провокує на конфлікт. Це явище зародилось з появою самої мережі Інтернет. «Тролів» можна, щоправда, дуже умовно, розподілити на кілька видів.
Деякі «тролі» концентруються суто на приверненні уваги, для них найважливіше – отримати як можна більше коментарів і відповідей. Розмову вони підтримують не конструктивними відповідями, а більше абсурдними, саркастичними, образливими повідомленнями, тому людині з логічним мисленням може бути важко якось дискутувати з таким користувачем. Такий вид досить легко провокує на конфлікт аудиторію.
Для деяких з них – важливо не просто отримати відповідь, а скрупульозно розібрати всі аргументи опонента, вирвати з їх з контексту, «перекрутити». Як правило, вони обирають «жертву» і викликають її на конфлікт.
Є й «тролі», які безпосередньо використовують мову ворожнечі – грубі лайливі слова, неетичні вирази і т.д. Таким чином вони намагаються розпалити расову, міжнаціональну або іншу ворожнечу. Це теж не вимагає від них особливих зусиль, достатньо лише розуміти аудиторію коментованого порталу і використати пару негативних стереотипів про ту чи іншу групу людей.
Якщо попередні види активно підтримують дискусію, то існують і такі «тролі», які здатні внести зерно конфлікту одним лише повідомленням. Як правило, вони залишають пости/коментарі на суперечливі теми (релігія, політика, аборти, теми дискримінації і т.д.), після чого з’являються численні прихильники різних думок з певного приводу, які далі руйнують здорову атмосферу самі, без втручання «троля» – він свою роботу вже виконав.
Звісно, найчастіше то трапляються змішані види, проте яким би не був «троль» за свою суттю, основною його метою є вказати на розбіжності, суперечності між коментаторами, розсварити їх та загалом порушити вже встановлений порядок і атмосферу (якщо ми говоримо про спільноту або форум).
Інший вид агресивного коментування – емоційний вияв власної думки. В цьому випадку користувач свідомо не переслідує ніякої руйнівної мети. Часто людина може бути в збудженому стані, не мати досвіду участі в дискусії або ж просто не бути достатньо обізнаним у темі. Так, інколи коментатори, не маючи достатньо аргументів/знань на підтримку своєї позиції, починають у грубій формі обговорювати автора матеріалу або ж тих, хто фігурує у ньому.
Очевидно,що ЗМІ важливо якимось чином попереджувати таку вербальну ворожнечу у коментарях до своїх матеріалів. На основі матеріалів проекту «Без обмежень» та власного досвіду можна виділити кілька методів, які допоможуть ЗМІ уникати та боротись з вербальною ворожнечею в коментарях:
- вивчення своєї аудиторії та відповідна фільтрація контенту. Очевидно, що на сайті про материнство стаття про аборт викличе бурхливе обговорення з використанням образ на адресу автора такої публікації та адміністрації сайту. Найголовніше для медіа – розуміти, що навіть позначка «редакція не несе відповідальності за думку, яку висловлює автор» не звільняє їх від обов’язку фільтрувати свій контент.
- давати право на коментування лише зареєстрованим користувачам. Таким чином у разі виникнення конфлікту буде легше виявити порушника, і не перекладати на адміністрацію сайту всю вину за неналежні коментарі, адже за ними стоїть конкретна особа. У міжнародній спільноті досі не вирішили – чи повинне медіа нести відповідальність за коментування третіх осіб, тож доцільно буде для ЗМІ убезпечити себе;
- бути обережними у цитатах та посиланнях, використовуючи їх у своїх текстах. Варто перевіряти якесь особливо провокативне висловлювання: чи воно є правдиве; сказала це особа на емоціях чи планомірно пропагує цю думку; визначити ціль цієї особи, яку мету вона переслідує; зважати на політичну, соціальну, економічну ситуацію в країни. І хоч у таких випадках журналіст лише передає чужі слова, у коментарях його з легкістю можуть звинуватити у прихильності до особи, яка висловлює непопулярні або відверто провокативні речі. Також ні в якому разі не потрібно виривати слова із контексту, адже це як мінімум знижує якість матеріалу та створює конфлікт в коментарях, як максимум – загрожує судовими позовами;
- якщо вже не вдалось уникнути вербальної ворожнечі, то найпростіший спосіб боротьби – якісна модерація, яка передбачає вчасне маркування та видалення коментарів, які провокують на конфлікт – коментарі з нецензурною лайкою, необґрунтованими аргументами, погрозами та просто образами.
Важливо пам’ятати, що ці методи діють лише на ту частину населення,яка здатна розрізняти якісний і неякісний контент та фільтрувати ту інформацію, яку їм подають. Людям з нестійкою психікою, «тролям» і просто недостатньо освіченій аудиторії будь-який, навіть незначний привід, дає червоне світло на вербальну агресію. Тож у цьому випадку досі найдієвішим засобом залишається оперативне видалення провокативних повідомлень, тобто якісна модерація сайту та реагування на скарги користувачів.
Автор: Ірина Продан
Фото з Інтернету