Важливе
“Ліки  від кохання” за рецептом доктора Ялома

“Ліки від кохання” за рецептом доктора Ялома

Це абсолютно унікальна і в усіх сенсах незвична книга. Автор, доктор, Ірвін Ялом, – психотерапевт зі світовим ім’ям, серйозний науковець і дослідник. Проте «Ліки від  кохання» – збірка зовсім не наукова і не дослідницька. Вона художня, несерйозна і навіть жартівлива. Тут описані 10 історій з психіатричної практики доктора Ялома. Він змінив імена своїх пацієнтів, інколи навіть їх життєві обставини чи деталі їх особистого життя, зробивши все, аби лікарська таємниця залишилась лікарською таємницею. Втім, в результаті ми отримали 10 новел, де герої – вигадані, але їх прототипи – реальні.

У кожній історії автор повністю описує процес лікування того чи іншого пацієнта, його історію, діалоги і свої думки під час сеансу. Проте це не насичені науковими термінами сухі звіти про сеанси – це наукова праця в художній обгортці. Книгу, безперечно, буде цікаво читати не тільки практикуючи психотерапевтам і тим, хто вивчає психологію, а й цілком звичайним людям, які ніколи не вивчали цю науку. Деякі ситуації можуть просто бути знайомими (як-от депресія одного з пацієнтів, смерть дитини, проблеми в шлюбі та в сексуальному житті), а деякі – вражати (роздвоєння особистості, страх одного з пацієнтів всього лиш відкрити 3 листи, бажання іншого сховати у лікаря чемодан з листами колишньої коханої). Всі ці історії написані простою мовою, інколи навіть з зайвою фамільярністю. Лише наприкінці кожної новел автор дає короткий теоретичний матеріал, який би пояснював, звідки взялись проблеми у пацієнта, для чого потрібна групова терапія, що вона дає в кожному окремому випадку, як пояснити якісь психічні розлади і т.д. Людина, незнайома з психологією відкриває для себе часом несподіване, часом – очевидне для неї, але завжди просте й доступне пояснення поведінки людей в історіях.

Втім, це була б просто збірка різних життєвих історій, якби не одне АЛЕ, те, що вирізняє цю книгу і поєднує всі новели одною ниткою. Доктор Ялом взяв на себе сміливість відкрити завісу і розповісти про зворотній бік роботи психотерапевта. Ви ніколи не замислювались, як почуває себе лікар, сидячи у своєму кріслі та вислуховуючи ваші проблеми? Що робиться в його голові в цей час? Як він знаходить правильні слова для вас, рішення вашої проблеми? В цій книзі ми бачимо лікаря як просту людину. Людину, у якої теж є слабкості та свої проблеми(часом навіть схожі з проблемами його пацієнтів), він може відволікатись під час сеансу, може по-різному ставитись до пацієнта і (о, так!) він не завжди знає, що з вами робити і яку методику застосувати!

До прикладу в одній з історій фігурує досить огрядна жінка-пацієнтка, яка ніяк не хотіла визнавати, що причини її самотності у ній самій. Втім перше, про що написав автор – про свою відразу до неї. Про те, що йому огидні гладкі люди і як йому неприємно перебувати поряд з нею. І хоч після опублікування книжки, він отримав шквал критики саме за цю новелу, проте по суті він виявив тут себе звичайною людиною, якій доводиться переборювати себе заради того, аби допомогти іншому. Адже, як вважає Ірвін Ялом, для успішної терапії необхідно встановити мінімально дружні стосунки з пацієнтом – без цього не буде довіри, а отже – і лікування.

Когось це може неприємно здивувати, проте Ірвін Ялом пише не лише про вдале лікування і випадки з щасливим кінцем. Він розповідає і про свої невдачі: невдалі рішення щодо пацієнтів чи не так підібрані слова, про ситуації, коли він все зайшло так далеко, що він не зміг допомогти пацієнту і як йому шкода. Здається, психотерапевт з величезним досвідом точно має знати, що робити з вашими думками і як вирішити ваші проблеми? А от і ні. Гасло доктора Ялома – людина повинна усвідомити свою відповідальність за проблему, подивитись в очі реальності, завдання лікаря – підштовхнути до цього. Проте це вдається далеко не завжди та причини невдач він теж пояснює у своїх історіях.
Такі відвертості вражають і руйнують стереотипи про роботу психотерапевтів. І хоч на момент написання книги, автору було за 50, багато з його суджень і роздумів схожі на думки 20-річного молодика – неймовірно допитливого, жартівливого і з невичерпним запасом енергії (чому він і сам дивується у післямові, адже перечитав її вже у 80-річному віці).

Сподобається вам ця книга чи ні – це радше залежить від того, чи знайдете ви у ній себе. Якусь оповідь зі збірки ви уважно прочитаєте, будете кивати головою до кожного влучного вислову, на другий день переказуватимете друзям і неодмінно запам’ятаєте. А якусь розповідь, як і я, ви прочитаєте і не знайдете у ній відповідей на питання, уроків для себе, логічного її завершення. Втім ваше німе «І це все? І що далі?» після прочитання зовсім не означає, що іншому читачу ця історія не буде знайома. Я запам’ятала і ще не один день осмислювала (і я зрозуміла це вже пізніше) лише ті новели, в яких у більшій чи меншій мірі бачила схожу для мене життєву ситуацію. Тому якщо з першої, другої чи третьої історії вас не захопило, не поспішайте розчаровуватись, а все ж дочитайте «Ліки від кохання» до кінця. Вважаю, що автор і не мав за мету написати книгу, яка б тримала від першої новели і до останньої. Скоріше, для звичайного читача її родзинка у тому, аби читати та вдумуватись: «А чи не було чогось схожого у моєму житті? Чи не ховаюсь зараз Я від реальності?».

Автор: Ірина Продан

Фото з Інтернету