Крісті Браун: виграти у невиліковної хвороби.

Це відчуття, коли в тебе не вірить ніхто, навіть ти сам — нікому не побажаєш таке відчути. Сприйняття як хворого, збентеженість, незрозумілість — от що завжди бачив Крісті в очах людей при знайомстві. Боротьба з хворобою і з власним тілом, підкорення його собі і досягнення визнання суспільством тебе таким, який ти є — це і означає виграти в самого себе та впоратися з тим важким випробуванням, яке було надіслане на душу цього видатного митця Крісті Брауна.

“Недорозвинений, інвалід, каліка, овоч, він для матері лише обуза”, – саме так казали ті, недалекі та обмежені в усьому люди. Той страшний діагноз, який оголосили лікарі, був наче вирок для самого Крісті та його сім’ї. Але не дивлячись ні на що, єдині люди, які по справжньому його любили, допомагали та поводилися із ним як із нормальною, здоровою людиною — це його сім’я. Саме вони були для нього найдорожчими, найціннішими та найбільшою підтримкою, а особливо мама. Здавалося іноді, що вже і вона з батьком не вірять в те, що він хоча б нормально розмовляти почне, але ж попри все, вони любили його всім серцем і ані трохи не менше за інших.

       Саме не віра в себе, а особливо після декількох відмов від протилежної статі, через те,  що він трохи не такий як інші, таке відчуття як тотальна самотність поглинає його цілком і повністю. Жахлива депресія не полишає Крісті аж до поки він не наважується вчинити самогубство, яке втім здійснити не вдається. В результатієдиним порятунком для нього стає алкоголь. Крісті малює і спочатку навіть сам не сприймає того в серйоз, але згодом зрозумівши, що в нього непогано виходить, що його це заспокоює, подобається і це поки що єдине, що в нього виходить, він починає розвиватися в цій сфері, в результаті чого, досягає бажаного визнання.

Звісно ж не без допомоги Айлін Коул — лікарки, яка працює з людьми із подібними вадами. Вона опікується і Крісті: читає, говорить з митцем, власне завдяки їй, він і почав нормально говорити, принаймні розуміти його почали всі. Він відкрився їй, про те, що закохався в неї і в черговий раз почув відмову, бо за півроку вона мала святкувати своє весілля. Знову його серце розбите. Через деякий час, коли він вже відійшов від образи, вона запросила його  на бенефіс, який мав проходити у лорда, тож поки він чекав в іншій кімнаті, пропустивши всі формальні привітання, він познайомився із доглядальницею, яку до нього приставили на час його перебування там, тож в результаті вони закохалися один в одного і через деякий час одружилися. Ось так в житті по-різному буває. Одній людині він відкрився, пустив у свій світї, довірився, а вона знехтувала тим всім, а з іншою поспілкувався декілька годин і вона стала йому ріднішою і розуміючою з півслова, а ніж та, з якою він провів місяці.

Хвороба не стала для Крісті Брауна якимось вироком, вона стала для нього тою стіною в житті, через яку мало хто може перелізти чи обійти, він її пробив наскрізь своєю лівою ногою і тим самим виконав свою життєву місію.

Автор: Валерія Мельник

Фото з Інтернету