«Містер Ніхто» , як філософія майбутнього

Іноді хочеться філософського кіно. Такого фільму, щоб примусив не лише задуматися, але відкрив щось нове у твоєму світогляді, допоміг намалювати хитромудрий візерунок із нейронів у твоєму мозку. Таким фільмом є «Містер Ніхто» – він не новий, вийшов у 2009 році, але чомусь особливо зачіпає за живе сьогодні, у 2014 році.

Це кіно не для відпочинку. Дивитися його – це значна розумова праця, напруження інтелектуальних та емоційних зусиль. Але цю стрічку сміливо можна назвати справжнім мистецтвом, бо вона порушує такий спектр проблем, який неможливо охопити за 1 перегляд. Це ніби  змістовна картина часів Ренесансу, яка наповнена такою кількістю образів-символів, розгадувати які буде ще не одне покоління. І кожен бачитиме там щось нове, ніби у водяній гладіні широкої річки, яка ніби дзеркало відображає реальність, але глибшу і загадковішу.  

Дуже важко заглибитися у сюжетні аспекти цього кіношедевру. Але якась головна тема тут однозначно є. Альтернативне майбутнє.  Головний герой Немо Ніхто – 118-річний стариган, останній смертний на планеті Земля. Дні, які залишаються до його смерті стали об»єктом  реаліті-шоу і демонструються для безсмертного населення планети. ( у майбутньому всі люди безсмертні клони і і їм цікаво подивитися на реальну людину). Але Немо незвичайна людина, він вміє бачити власне життя у різних його проявах.  За цією філософією світ зітканий із химерного калейдоскопу певних рішень, думок, можливостей. Людина ніби проживає цілий спектр паралельних життів одночасно. Залежно від обраного рішення.

Та сюжет тут зовсім вторинний. Головне – це теми, які піднімає бельгійський режисер Жако Ван Дормаль. Це те, що стосується кожного з нас – життя, смерть, любов, батьки, наука, творчість.  Кожна людина у фільмі це ніби окремий космос, Всесвіт. Тема Всесвіту тут проходить наскрізною ниткою. Всесвіт це і майбутнє людей, і водночас самі люди, які своїми рішеннями створюють реальність.

Тексту дуже мало. Головне – це картинка. Яскрава, насичена якісною дивовижною музикою і думками.

Автор: Оксана Бабенко

Фото з Інтернету